| Близько 900 р. почався розпад Тюркського каґанату, що знаходився на
теренах Центральної Азії. Групи тюркїв-мусульман почали рухатися на
Захід. Однією з них була група досвідчених воїнів, які за іменем свого
начальника називалися сельджуками. Ідучи на Захід, сельджуки досить
швидко заволоділи Персією та розпочали наступ на Візантію. У 1071 р. в
битві під Мапцикертом вони вщент розбили візантійську армію і захопили в
полон імператора.
Невдовзі під контролем войовничих тюрків-сель-джуків
опинилася майже вся Мала Азія (Анатолія). На завойованих землях вони
утворили Сельджуцький султанат. На початку XII ст. столицею султанату
стало місто Конья. Звідси походить ще одна його назва Конійський
султанат.
На початку XIII ст. на його землях поселилося туркменське
плем'я кайи, яке перебралося сюди із Середньої Азії, рятуючись від
монгольських орд. Та невдовзі могутні монголи вторглися
також в Малу Азію і, по суті, ліквідували Конійський султанат. Він
розділився на кілька дрібних бейліків (князівств). Титул бея (князя)
отримав і вождь племені кайи - Осман (бл. 1281-1326).
Конійський султан зберігав свою владу над бейліками лише
формально: і він, і беї, визнавали зверхність монголів, хоча і жили за
своїми законами.
Джерело: http://school.xvatit.com | 
