Далекою околицею могутньої Київської держави Рюриковичів була територія між Окою та Волгою. Вона називалася «землею за великим лісом» — Заліським краєм. Найдавнішими містами цього краю були Ростов і Суздаль. За їхньою назвою стали іменувати весь край.

Володимир Мономах, якому ця територія дісталася за рішенням з'їзду князів у Любечі. відправив князювати в ній свого малолітнього сина Юрія, прозваного згодом Довгоруким. Князь Володимир Мономах неодноразово бував у Заліському краї. У1008 р. на р. Клязьмі він заснував місто, яке на свою честь назвав Володимиром (Владимиром).

З іменем Володимира Мономаха пов'язують появу переказів про царський вінець - шапку Мономаха. За легендою, київський князь Володимир Мономах отримав шапку від свого діда по матері — візантійського імператора Констан-тина Мономаха. Насправді її було виготовлено в XIV ст. Це покритий золотими пластинами гострокутний головний убір, облямований соболиним хутром, прикрашений коштовним камінням і увінчаний хрестом. Цією шапкою вінчали на царство московських князів і царів. У XVIII ст. Петро І замінив її імператорською короною. Нині шапка Мономаха зберігається в Оружейній палаті Московського Кремля.

У 1147 р. відбулася зустріч Юрія Довгорукого з другом і союзником — новгород-сіверським князем Святославом Ольговичем. Цим роком датується перша літописна згадка про Москву. Вважається, що раніше Москва й прилеглі землі належали боярину Степанові Кучці, у якого їх відібрав Юрій Довгорукий. Крім Новгорода, князь Юрій вів уперту боротьбу за Київ. Саме через намагання захопити й утримати ці віддалені віл Суздаля міста його прозвали Довгоруким. Князь Юрій двічі займав Київ, але утвердитися тут не зміг. Нарешті 1155 р. він остаточно здобув стольний град і став великим князем київським. Однак князювання його тривало недовго й закінчилося трагічно. У1157 р. невдоволені київські бояри отруїли Юрія.

Коли Юрій став правити в Києві, він віддав своєму сипові Андрію резиденцію у Вишгороді. Проте Андрій переїхав звідти до Володимира-на-Клязьмі. Сюди ж, ставши після батькової смерті ростовсько-суздальським князем, він переніс княжий престол. Неподалік вії Володимира в селі Боголюбові він збудував княжий палац, у якому полюбляв відпочивати. Саме тому князя Андрія нарекли Боголюбським. Князь Андрій Боголюбський зводив у Володимирі пишні храми та інші споруди, всіляко намагався зробити нову столицю такою ж розкішною, як Київ.

З-поміж храмів, збудованих за князювання Андрія Боголюбського, дивовижною красою вирізнявся Успенський собор у Володимирі. Він став головною святинею всієї Володимиро-Суздальської Русі. Особливо з того часу, як Андрій помістив у ньому чудотворну ікону Божої матері, написану, за переказами, євангелістом Лукою. Князь Андрій вивіз цю ікону з Вншгорода, після тої о, як він у 1109 р. пограбував і спустошив Київ. а також спалив дощенту Вишгород.

Намагання Андрія Боголюбського зосередити всю владу у своїх руках викликало сильний опір бояр Володимиро-Суздальського князівства. У1174 р. нащадки Степана Кучки — бояри Кучковичі, змовившись, зарубали князя Андрія в його палаці в Боголюбові.

Наступником Андрія став його брат Всеволод Юрійович (1176-1212). якого називали Всеволод Велике Гніздо, бо мав дванадцять дітей, серед яких було вісім синів. Вдумливий правитель і спритний дипломат, він першим офіційно прийняв титул великого князя володимирського. За період його князювання Володимиро-Суздальська земля переживала часи економічного й культурного підйому, її терени значно розширилися. Протягом останніх років Всеволодового правління руські князі визнавали ііого верховну владу.

Смерть Всеволода спричинила жорстоку братовбивчу війну, внаслідок чого Володимиро-Суздачьська Русь розпалася на окремі удільні князівства.