|
|
 |
Утворення англійської колоніальної імперії
План.
Вступ
Розділ І. - Колонізація Ірландії
Розділ ІІ - Захоплення Північної Америки та Канади
Розділ ІІІ - Загарбання Індії
Висновки
Список використаної літератури
Вступ.
З кінця XVI ст., в Європі в цілому та в Англії зокрема, продовжував панувати феодальний устрій. В зв'язку з цим клас феодалів зберігав своє політичне та економічне панування.
Разом з тим саме на цей період припадає все більше і більше набираючи оберти темп розвитку виробничих сил, зародженням та поступовим розвитком капіталістичного укладу.
Але не всі Європейські країни в рівній мірі були задіяні в цих процесах. На відміну від них капіталістичний розвиток Англії має в цей період більш значні успіхи: йде швидкий приріст товарно-грошових відносин та зовнішньо-торгівельних зв'язків. Подібну картину переживала Франція та Голландія.
В сфері цих країн, в тому числі Англії, відбувався прогресуючий процес розкладу системи феодальних виробничих сил, йшов процес так званого початкового накопичення капіталу.
Основною умовою для зародження капіталістичного укладу в надрах феодальної формації був розвиток виробничих сил. "Для того, щоб капіталістичне відношення взагалі виникло, необхідна в якості передумова опреділена історично ступінь та форма суспільного виробництва. В рамках попереднього способу виробництва повинні розвиватись засоби сполучення, засоби виробництва, які виходять за межі старих виробничих відносин і вимагають їх перетворення в капіталістичні відносини." Виробництво постійно знаходиться в стані змін, при цьому міняються в першу чергу знаряддя праці. В цьому відношенні до кінця XVI ст. Завдяки праці безпосередніх виробників-ремісників та селян - були досягненні значні успіхи.
Значно вдосконалилась техніка металургійного виробництва. Замість так званого сиродутного способу, при якому метал при допомозі ручних міхів доводився в печах тільки до тістообразного стану і не міг відливатись в форми, була використана доменна піч. Це дозволяло широко практикувати відливку різноманітних виробів із чавунів. Об'єм виплавки чавуну в Англії, і в Європі в цілому дуже зріс, а це сприяло вдосконаленню інструментів та інших знарядь у всіх галузях виробництва.
Для холодної обробки металу стали використовуватись найпростіші види токарних, свердлильних та шліфувальних станків. Значних успіхів було досягнуто в морському суднобудуванні та техніці і мореплавання. Використання металічних деталей дозволило будувати більш досконалі та великі кораблі, придатні для далеких мандрівок. Вдосконалення компасу та успіхи картографії забезпечували реальні можливості здійснення заокеанських подорожей.
Так було підготовлені технічні умови для великих географічних відкриттів XVI-XVІI ст.ст., наслідки яких зіграли вирішальну роль у економічному та соціальному житті Англії.
Розділ І.
Першою Англійською колонією була Ірландія, завоювання якої почалось ще при Генріхові ІІ, в XІI ст. На початку XVI ст. Більша частина Ірландії ще не була завойована Англійцями. Область де панували англійці, так званий Пель, навіть виплачувала викуп, або "чорну ренту", могутнім ірландським вождям і правителям, але Ірландія володіла великими природними багатствами, як притягували до себе англійське дворянство. При перших двох Тюдорах англійці укріпили своє панування над Пелем. Були знищені великі фамілії англо-ірландської знаті. Генріх VIІІ припинив виплату "чорної ренти" . Він змусив ірландських феодалів принести присягу вірності, приймав від них землі і знову передавав в якості свого виплати з присвоєнням титулів англійській феодальній ієрархії.
Конфіскація монастирських земель в Ірландії була важливим засобом підкорення Ірландії та обезземелення ірландців - орендарів монастирських земель. Основним засобом пограбування та підкорення Ірландії англійцями стали масові конфіскації земель Ірландців та передачу їх англійським колоністам.
Перша масова конфіскація землі була проведена при Марії. При Єлизаветі англійська влада в Ірландії вмішуючись в боротьбу ірландських вождів в Мюнстері, спровокувала повстання проти англійців потім жорстоко придушивши його та конфіскувавши ці землі в ірландців у цій великій області. Ці землі були роздані англійським колоністам при умові, що ірландці не будуть допущення до володіння землею, що землі їхні будуть заселенні англійцями і будуть створені так ж, як в Англії феодальні землі відносини. Реформація в Ірландії та колонізація Мюнстона викликали на півночі острова в Ольстері велике народне повстання 1592 - 1603 рр. Під керівництвом двох представників місцевої знаті - Тірона та Тирконеля . Повстанці вимагали припинення конфіскації земель та повернення Ірландцям раніше забране, при значення чиновників з Ірландців.
Вожді повставши районів утворили "Лігу Півночі", створили та навчили армію, яка нараховувала 16 тис. чоловік. Армія повстанців нанесла англійцям вирішальну поразку на р. Блекуотер. Становище англійців було критичним Єлизавета на придушення повстання послала 22 тис. армію на чолі з графом Есексом . Але Есекс, потерпывши поразку, був змушений заключити з повстанцями перемир'я за що був відкликаний з Ірландії.
Новий намісник Ірландії, Маунджой, повів проти Ірландців спустошливу війну. Він знищував мирне населення, спалював села. В 1601р. в Ірландії, висадився 5 тис. загін іспанських солдатів, однак Маунджой перешкодив його з'єднання з головними силами повстанців, які підійшли до міста Кінзал, та розгромив їх поодинці, після цього повстання було жорстоко придушене "Вашій величності не буде над ким повелівати в цій країні, як тільки над трупами та купами попелу", - писав Маунджой Єлизаветі.
Новий король - Яків І Стюарт конфіскував землю 6-ти графств Ольстера.
Внаслідок земельних конфіскацій в Ірландії створювалось велике англійське землеволодіння, а ірландці перетворювалися в орендарів на самих важких умовах оренди. Так при Тюдорах Ірландія стала перетворюватися в англійську колонію, цитадель "англійської земельної аристократії".
Розділ ІІ.
На шляху Англії в її активній колоніальній політиці XVI ст. Стояла могутня Іспанія, яка володіла величезними колоніями в Америці, та ще більш зміцнівши в 1581р. після приєднання Португалії зі всіма її колоніальними володіннями . Іспанія тримала в своїх руках монополію на торгівлю Європи з країнами Сходу та Америки, яку вонаохороняла при допомозі свого сильного флоту, панувавшого на морях. Спроба англійців у XVI ст. проникнути в Тихій та Індійські океани з півночі, і таким чином відкрити незалежний від іспанців тапортугальців новий морський шлях не призвели до успіху. В другій половині XVI ст. основною формою боротьби з Іспанією стала контрабандна торгівля з іспанськими колоніями та піратське пограбування іспанських портів та суден, які перевозили золото з Америки. В Англії виникли спеціальні купецькі компанії для збору коштів та забезпечення піратських експедицій проти іспанців, Єлизавета та ряд представників вищої знаті Англії вкладали кошти в організацію таких експедицій.
Джон Таукінс, плімутський судновласник, в 1562р. на своїх кораблях досяг берегів Гвінеї в Африці, взяв партію негрів-невільників і доставив їх контрабандою в Вест-Індію, де вигідно продав їх іспанським колоністам, поклавши початок англійській работоргівлі . Пізніше він здійснив ще декілька рейсів у вест-Індію, захопив велику здобич ведучи вигідну торгівлю. Єлизавета за такі "подвиги" присвоїла Хаукінсу титул дворянина. На гербі цього дворянина-работоргівця був зображений негер-невільник.
В 1585 році фаворит королеви Уолте Релі досліджував частину південного узбережжя Північної Америки, дав цій частині назві Віргінія та намагався там заснувати англійську колонію. Але колоністи не витримали важких умов, частина загинула, частина покинула Америку .
У 70-80-тих роках XVI ст. боротьба Англії та Іспанії загострилась. Єлизавета підтримувала гугенотів у Франції і вмішувалась в події в Нідерландах, а Іспанія допомагала ірландським католикам в боротьбі проти англійського панування і Ірландії, засилаючи туди своїх агентів і єзуїтів . В самій Англії іспанські агенти організував низку католицьких змов проти Єлизавети. В центрі цих змов була колишня шотландська королева Марія Стюарт, непримирима католичка, родичка Тюдорів, яка претендувала на англійську корону. В 1568р. Марія в результаті повстання проти неї шотландських кальвіністів була змушена тікати з Шотландії, вона шукала притулку у Єлизавети, котра, скориставшись цим заточила її в замок. Після того, як 1587р. в Англії розкрили велику змову проти Єлизавети, підготовану Іспанією, Марія Стюарт була страчена за участь в ній. Іспанія почала готувати вторгнення в Англію.
В Англії готувались дати відсіч цьому вторгненні. Було створена сухопутна армія для відсічі десанту та захисту Лондона, та флот, який нараховував приблизно 160 кораблів. Влітку 1588р. Армада вийшла з Коруньї через декілька днів досягла англійських територіальних вод біля Плімута, звідки направилась до Дюнкерку. По дорозі на них і напали Англійські кораблі. Морські бої тривали 2 тижні. Тяжкі бої, деморалізація екіпажів кораблів, заставили командування Армади прийняти рішення про відступ. Почалась сильна буря, яка довершила розгром Іспанського флоту.
Із загибеллю Армади Іспанія втратила свою морську могутність, панування стало переходити до Англійців, що відкривало перед ними можливості великих колоніальних загарбань.
Вся торгівля з країнами Ближнього сходу була монополізована Левантійською компанією (1581р.), торгівля з країнами Балтійського моря - Південною Кампанією (1579р.), торгівля з Росією та середньоазійськими - Московською компанією, створеною в 1554р. після повернення Ченслера з Москви . В 1620р. група англійських переселенців висадилась значно північніше Віргінії і заснувала колонію Новий Плімут, яка поклала початок Новій Англії. Американські колонії засновувались комерційними компаніями, коди, надіючись на великі прибутки вкладали свій капітал багаті купці .
Вільне населення колонії, в якому було немало попередніх кабальних слух, складали головним чином селяни-фермери, а також ремісники, рибаки, матроси і т.д.
Верхівку колоніального суспільства складали вихідці з купецьких та дворянських сімей Англії - молодші сини дворян та йоминів. З них, зокрема комплектувалась колоніальна адміністрація. Оволодіння Французькою Канадою явилась останнім колоніальним завоювання Англії в Америці. Тепер між Атлантичним океаном та Апалачськими горами безперервною смугою лежали її 13 колоній зі змішаним, але англомовним, в основному, населенням, а північніше знаходилась належавши їй же та заселена французами колонія Квебек . Колонії залишались ринками збуту та джерелами сировини, а також коштів для Англії. Їх торгівлю з іншими країнами обмежували переважно навігаційними актами.
В 1764р. був введений новий митний закон для Америки, який обкладав податками ввіз з Європейських країн та їх американських колоній. У всіх колоніях було заборонено випускати паперові гроші, а податки потрібно було платити сріблом. В 1765р. закон про перебування військ зобов'язував колонії будувати казарми для англійських військ та годувати солдатів .
Розділ ІІІ
В 1600р. була організована Ост-Індійська компанія, яка поклала початок англійському пануванні в Індії. Торгівельні компанії знаходились в руках заможних купців, які завдяки монополіям даних їм короною, відтісняли від торгівлі середніх та мілких купців.
Через деякий час Ост-Індійська компанія передала своє індійське помістя британській короні, отримавши при цьому дуже значну компенсацію за рахунок (акціонерам Ост-Індійської компанії з індійського бюджету, тобто за рахунок індійських платників податку була виплачена компенсація в 3 000 000 млн. Фунтів стерлінгів) .
Так утворився державний борг Індії. Це фактично була продажна ціна Індії, Індією ж і виплачена. В наступних роках всі адміністративні служби укомплектовувались виключно з англійців. Віце-королі, які прибували в Індію безпосередньо з Англії повинні були пристосовуватись до Індійської громадянської служби та опиратись на неї.
Згідно парламентського закону про індійські ради при віце-королі й губернаторах були створені законодавчі ради з нарадчими функціями. Передбачалось, що найменше половини членів рад призначались з осіб, які не були на державній службі.
В законі про адміністративну реформу було сказано, що найважливіші питання політики - фінансів, оподаткування, релігії, відношень з індійськими князівствами та іноземними державами не підлягали обговоренню в радах.
Ост-Індійська компанія отримала дозвіл Могольського правителя на відкриття факторії в Сураті на початку 17 ст. Через декілька років вона купила ділянку землі і заснувала Мадрас. В 1662р. острів Бомбей був подарований Португалією в якості приданого англійському королю Карлу ІІ, а він передав його Ост-Індській компанії.
В 1690р. було засноване місто Калькутта. Таким чином, до 17 ст. Англійці завоювали низьку опорних пунктів на індійському узбережжі. В глиб країни вони просувались дуже повільно. Битва біля Плессі в 1757р. вперше віддала під їх контроль обширнутериторію і за декілька років англійськими колонізаторами було підкорені Бенгалія, Біхар та Порісся, а також південне узбережжя Індії.
Слідуючи масштабне просування у цьому наступі відбулось майже через 40 років на початку 19 ст. Це привело англійців до воріт Делі.
Третій великий наступ відбувся після останньої поразки маратхі у 1818р.; четвертий наступ у 1849р., після воєн з сітхами, завершивзавоювання Індії. Підхід англійців до кожної нової завойованої території мінявся у відповідності з цими перемінами та залежав також від характеру правлячої групи, котра була переможена англійцями. Так в Бенгалії, де перемога дісталася досить легко, мусульманські землевласники рахувалися правлячою верствою і політика англійців була направлена на підрив їх влади.
В Пенджабі, навпаки, влада була захоплена у ситхів, і там спочатку не існувало антагонізму між англійцями і мусульманами. На більшій частині Індії маратхі були супротивниками англійців. Бенгалія першою в повній мірі відчула на собі англійське панування в Індії. Це панування почалось з відкритого пограбування населення і введення системи земельного податку.
Результатом всього цього, навіть на перших порах став голод 1770р., який забрав життя у третини населення Бенгалії та Бухара. Але все це відбувалось в ім'я прогресу і Бенгалія може гордитись тією обставиною, що вона сприяла значній мірі зародженню промислового перевороту в Англії.
Головним завдання торгівельних компаній являлась доставка індійських промислових товарів текстилю і т. п., а також спецій і коштовного каміння та інших аналогічних товарів зі Сходу в Англію. Але незабаром англійський ринок закрився від англійських товарів, а індійський навпаки, повинен був відкритись для готових англійських виробів.
Індійським товарам був закритий доступ до Англії в законодавчому порядку. Тим часом англійські товари вільно ввозились до Індії.
Крім того, Індія повинна була сплачувати видатки по її власному завоюванні, по експансії британської імперії в Бірмі, по експедиціям в Африку, Персію і т.д. Також оплачувалось навчання частини англійської армії в Англії, ці податки називалися "подушними", Індії також приходилось утримувати дипломатичні і консульські англійські представництва в Китаї та Персії і навіть прийоми, які влаштовувались в честь турецького султана в Лондоні.
Висновки.
Великі географічні відкриття були закономірним наслідком розвитку виробничих сил феодального суспільства, росту товарно-грошових відносин, які розкладали з середини систему феодальних виробничих відносин, зростання торгівельних зв'язків європейських країн з країнами Сходу. Звідси напрошується висновок, що країни, яка найбільше приймала участь у 17- першій половині 18 ст. - Англія.
Саме на цей період припадає розквіт англійської мануфактури. Сприяла цьому дешева сировина, яку завозили з колоній (Ірландії, Північної Америки), і обширний ринок тих же колоній, в яких розвиток мануфактури всіляко подавлявся в угоду англійській системі тарифів та цін.
Ріст об'єму промислового виробництва спричинив такий же інтенсивний ріст зовнішньої торгівлі. До середини 18 ст. Оборот зовнішньої торгівлі збільшився в 4 рази по відношенню з першою половиною 17 ст.
Тонаж англійських кораблів менш ніж півсторіччя виріс в двічі. Перемога над іспанським флотом у 1588р. закріпив за Англією титул "Володарки морів". Лондон став перетворюватись в міжнародний центр торгівлі та кредиту. Після повної колонізації Ірландії наступила черга експансії в Індію. Створена в 1600р. Ост-Індська компанія стала початком панування Англії в Індії.
Основним суперником після Іспанії для Англії на початку 18 ст. стала Франція. Важливим етапом в боротьбі з нею бала війна за іспанську спадщину (1701-1714рр.), яка закінчилась вигідним для Англії Утрехтським миром . Англія отримала Гібралтар, острів Мінорку, обширні землі на березі Гудронової затоки, право торгувати з іспанськими колоніями і так звані асієнто - право ввозу та продажу в американські колонії рабів-негрів, ставши джерелом фантастичних прибутків для англійських работоргівців.
В 40 роки військові дії були перенесені в Америку. Торгівельне суперництво з Францією переросло у війну. З метою розширення впливу в Індії обидві держави вмішувались у внутрішню боротьбу індійських феодальних князівств. Відкрита війна розпочалась в середині 18 ст. Найбільшою вдачею для англій2ів було захоплення Бенгалії.
Паризький мир в 1763р. закріпив перемогу англійців на колоніальній арені. Вони отримали Канаду, Флориду (від Іспанії), частину Антильських островів та всі землі на південь від Міссісіпі, а в Індії - Бенгал, Біхар, Мадрас та ін. області.
Колоніальна політика Англії являє собою блискучу сторінку в історії так званого початкового накопичення капіталу. В Індії засобом колоніальної експансії була Ост-Індська компанія, яка була не тільки торгівельним об'єднанням, а й значною військовою політичною силою, вона мала власний флот та армію, користувалась підтримкою уряду.
Величезний зиск приносила англійським монополістам работоргівля, для організації якої були впроваджені компанії ("Королівська африканська компанія" та "Компанія купців по торгівлі з Африкою"). За Утрехтським миром Англія зобов'язувалась за 30 років доставити в американські колонії 144 тис. рабів-негрів; фактично їх було перевезено значно більше. За деякими підрахунками, з Африки відправлялось щорічно біля 20 тис. негрів. Особливо прославилось своїм підприємництвом ділки Ліверпуля і Брістоля, які зосередили в свої руках до кінця 18 ст. біля половини всієї Європейської работоргівлі.
В цілому колоніальна політика сприяла концентрації капіталів в руках небагатьох монополістів та була найважливішим джерелом початкового накопичення капіталів в Англії.
Список використаної літератури.
1. Джавахарлал Неру. Открытие Индии. Книга вторая М., 1989. - С. 507
2. Конституции и законодательные акты буржуазных государств 17-19 вв. Под.ред. Семенова В.Ф. М; 1966. - С. 308
3. Новая история Под. ред. Нарочницкого А.Л. М; 1978. - С. 220
4. Самойло А.С. Английськие колонии в Северной Америке в 17в. начальный период в Истории США. М., 1963. - С. 200
5. Сборник документов по истории Европы и Америки 1540-1870. М., 1979. - С. 140
6. Пейн Томас. Избранное сочинение. М., 1959. - С. 170
7. История дипломатии. Второе издание. Под. ред. Зорина и др. М., 1959. - С. 170
8. История 17в. Под. ред. Лависса. М., 1938. - т І. С. 320
9. Индия. Многоликое чудо. Изд. "Планета", М., 1987. - С. 96
10. Хрестоматия по истории средних веков. Под. ред. Н.П. Грацанского. М., 1950. - С. 200
11. Хрестоматия по социально-экономической истории Европы в новое и новейшее время. Под. ред. Волгина. М., 1949. - С. 270
Джерело: referatcentral.org.ua/history_world_load.php?id=234 |
| Категорія: Середні віки | Додав: Natar (12.02.2014)
|
| Переглядів: 1320
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
|
