|
|
 |
Вплив монголо-татарського ярма на розвиток Русі
ПОЛІТИКА
До приходу монголів численні російські князівства варязького походження, розташовані в басейнах рік, що впадають у Балтійське і Чорного моря, фактично не складали однієї держави. Ці князівства тільки в території визнавали над собою влада Київського Великого князя. А до племен слов'янського походження, що населяли ці князівства, незастосовна назва єдиного російського народу. Під впливом монгольського панування ці князівства і племена були злиті воєдино, утворивши спочатку Московське царство, а в наслідку Російську імперію. Це історичний факт, що знаходить визнання не тільки в нас, але й в іноземців. Історична закономірність цього процесу спостерігається і на Далекому Сході. Китай, об'єднаний монгольським завоюванням, уперше виступає, як єдина держава. Організація Росії, що з'явилася результатом монгольського ярма, була почата азіатськими завойовниками не для блага російського народу і не заради звеличання Московського великого князівства. Це було зроблено в благо власних інтересів, а саме - для зручності керування скореною великою країною. Вони не могли допустити в ній достатку дрібних володарів, що живуть за рахунок народу і хаосу їхніх нескінченних звад. Усе це підривало економічний добробут підданих і позбавляло країну безпеки повідомлень. Тому монголи заохочували утворення сильної влади Московського Великого князя, що могла б тримати в покорі і поступово поглинати питомі князівства. Цей принцип створення єдиновладдя здавався їм для даного випадку більш доцільним, чим добре відоме їм і випробуване на собі китайське правило - розділяй і пануй. Таким чином, монгольські завойовники приступили до збирання й організації Русі подібно своїй державі, заради створення в країні порядку, законності і добробуту.
У результаті такої політики монголи, що усюди уводили встановлені ще при Чингіс-хані порядки, дали скореної їм країні основні елементи майбутньої московської державності: самодержавство (ханат), централізм, кріпосництво. Г.В.Вернадський вважав, що самодержавство і кріпосництво були ціною, що російський народ заплатив за національне виживання. Таким чином, прихильники даної точки зору, оцінюючи вплив завойовників як позитивне в плані історичної перспективи, не заперечували при цьому таких очевидних фактів, як руйнівні походи монголо-татар на російські землі, сплата важкої данини і т.д. У цьому відмінність їхнього погляду від розповсюджених у наші дні поглядів Л.Н.Гумільова, що відрізняються ігноруванням фактів подібного роду і підміною їхнім вимислом типу твердження, що Олександр Невський був прийомним сином Батия. З огляду на задачі адміністративного і фінансового керування, вони зайнялися організацією поштових трактів, установили ямську повинність населення, поліпшивши тим самим умови повідомлення на великих просторах Східно-Європейської рівнини. Далі - монголи зробили загальний перепис населення, ввели одноманітний військово-адміністративний пристрій і податкове обкладання по прийнятій у них десятковій системі, а також установили загальну для всіх російських областей монету - карбованець, розділений на 216 копійок.
Данина від населення повинна була вноситися в розмірі 1/10 частини доходу кожного господарства. Те ж населення ставило десятої людини в ханське військо. Усім цим завідував "даруга" (завідувач печаткою) - довірена особа з монголів при хані. Даруги (по-татарськи "баскаки") -представники хана в скорених державах, це було встановлено ще Чингіс-ханом.
Тому що в монголів була стругаючи співпідпорядкованість в адміністрації і війську, те одного з князів ставили старшим, даючи йому "ярлик" на велике князівство, а інші змушували підкорятися йому. Через нього хан посилав свої накази з вимогою беззаперечного виконання їхніми князями. Для контролю діяльності князів хан призначав до них свого "даругу", чи "баскака", що був як би комісаром хана при російських князях. У розпорядженні баскака було військо, що розміщалося з метою безпеки поза рисою міста. Ці місця були відомі під ім'ям "татарських слобідок". Якщо князь відмовлявся чи коритися не платив покладеної суми податі, то виступав баскак зі своїм військом, як виконавчий орган влади.
Золота Орда дуже вплинула на посилення влади Московського князівства. Московські князі, починаючи від Івана Калити і його дітей, почали скуповувати землі в приватних осіб, монастирів і дрібних князів. Грошей ні в кого з них не вистачило, щоб зібрати Московське царство. Головна причина узвишшя Москви - це сильна допомога золотоординських ханів московським князям.
У монголів скрізь була стругаючи співпідпорядкованість в адміністративно-політичному відношенні - від воїна і простолюдина до Великого Імператора. Тому російське самодержавство не має собі повторення на Заході і було близьке і схоже на монгольський ханат. У васальних долях - у Китаї. Персії і Русі - організовували державне керування одноманітне: на чолі ставився місцевий князь, при ньому був баскак з військом. Цей князь був підлеглий питомому хану, а той у свою чергу - Великому Богдохану. Самими лояльними з місцевих виявилися московські князі, починаючи з Івана Калити. Він частіше інших їздив в Орду з подарунками, і там здобув собі повагу. Московські князі діяли дипломатією і "смиренною мудрістю", у той час як старші їхні суперники, тверські князі, діяли силою зброї. Завдяки цьому московський князь домігся великокнязівського сану. Хан доручив Розжарюєте покарати тверського князя за повстання. Це було виконано, за що Калита й одержав у 1328 р. великокнязівський престол, що з тих пір уже не виходив з-під московського князя. У цей же час у Золотій Орді загострилася боротьба за владу, що одержала назву "замятії великої". Монгольські хани були не в змозі відволікатися на військові підприємства проти своїх васалів, а тому призупинилися татарські навали на Московську Русь, і там установився світ і порядок на 40 років. Звідси і посилення Московського князівства. За 40 років з'явилося два покоління, що не бачила страху від татар.
Великий князь був наділений ханом такими функціями влади, що сприяли об'єднанню Московського князівства.
Татари кожні 10 років протягом перших 35 років переписували народ і подати збирали самі чи їхні загони, що наводили жах на країну. Потім збір податей був наданий Московському Великому князю - Іванові Даниловичу, що послужило могутнім знаряддям для об'єднання питомої Русі. Московський князь, як збирач хана, бив своїх князів не мечем, а карбованцем.
На початку московський князь поряд зі збором і доставкою данини був наділений ханом ще і владою повноважного керівника і суддею російських князів. Літописець розповідає, що, коли діти Калити після смерті батька в 1341 р. з'явилися до хана Узбеку, той зустрів їх з честю і любов'ю. Він "обіцяв нікому мимо їх не давати великого князювання. З них Сімеону, що получили велике князювання, дані були "під руку" усі князі росіяни, йому були доручені князі рязанські, ростовські і навіть тверські".
Сімеон дав відчутисвоє положення всім князям, за що і був прозваний Гордим. Після смерті Сімеона спадкоємець його Іван одержав також ярлик хана на велике князювання і разом з цим судову владу над усіма князями Північної Русі. Хан велів їм в усьому слухатися великого князя Івана, у нього позивати, а при несправедливому рішенні скаржитися на нього хану. В часи князювання сина Івана - Дмитра - це об'єднання на чолі з Москвою досягло майже абсолютної першості над іншими долями. Дмитро при мовчазній підтримці Орди став насильно приєднувати долі. Захопив Стародуб на Клязьмі і Галич із Дмитровом, вигнавши тамтешніх князів з їхніх вотчин. Син його Василь одержав ярлик на керування Муромом, Тарусой і цілим нижегородським князівством.
Так з кінця XIII в. планомірнозбільшувалося Московське князівство. Питомі князі монгольського періоду могли розділити Русь на роздроблені і вічно ворогуючі питомі князівства, тому що в їхній спустошеній свідомості залишилося місце тільки інстинктам самозбереження і захоплення. Але князівства тодішньої Північної Русі були не самостійними володіннями, а їхні князі звалися холопами "вільного царя", як кликали на Русі ординського хана. Влада цього хана давало єдність роздробленим і ворогуючим вотчинам російських князів. Ханський гнів стримував "забіяк". Хан був верховним арбітром російських князів, суперечки яких завжди дозволялися на користь і для узвишшя Московського князівства. Перед зміцнілою Москвою встала погроза утрати всього придбаного, коли князь Юрій Галицький не хотів визнати право свого племінника Василя Темного на московський престол і поїхав позивати в Орду. Успіх Юрія міг перенести велике князювання на іншу лінію князів і розбудувати порядки, що заводилися Москвою ціле сторіччя, і грозив нескінченної усобиці. Цей небезпечний для Москви спор був дозволений на користь Москви і Василя, посилаючись на те, що джерело влади - воля хана, а не старі літописці і мертві грамоти, на які спирався князь Юрій Галицький.
Таким було загалом значення монгольського панування для Росії в державно-політичному відношенні.
Вплив татарського ярма на внутрішні політичні відносини в російських князівствах позначилося в посиленні князівської влади над населенням і надалі ослабленні вічового чи демократичного елемента в Північно-Східній Русі. Російські князі перестали бути суверенними государями, тому що вони повинні були визнати себе підданими татарського хана, але, одержавши від нього визнання своїх власницьких прав, вони могли, у випадку зіткнення з підвладним російським населенням, спиратися на татарську силу.
КУЛЬТУРА
Східні звичаї поширювалися нестримно на Русі під час монголів, приносячи із собою нову культуру. Змінилася загальним образом одяг: від білих довгих слов'янських сорочок, довгих штанів вони перейшли до золотих каптанів, до кольорових шароварів, до сап'янових чобіт.
Велика зміна побуту внесло той час у положення жінок: домашній побут російської жінки прийшов зі Сходу. Крім цих великих рис повсякденного російського побуту того часу, рахівниця, валянки, кава, пельмені, одноманітність російського й азіатського теслярського і столярного інструмента, подібність стін кремлів Пекіна і Москви - усе це вплив Сходу
Церковні дзвони, це специфічна російська особливість, прийшли з Азії, відтіля і ямські колокольци. До монголів у церквах і монастирях застосовували не дзвону, а "било і клепало". Ливарне мистецтво було розвинуте тоді в Китаї, відтіля і могли прийти дзвону.
Вплив монгольського завоювання на культурний розвиток традиційно в історичних працях визначається як негативне. На думку багатьох істориків на Русі наступив культурний застій, що виразився в припиненні літописанні, кам'яного будівництва і т.д.
Визнаючи наявність цих і інших негативних наслідків, слід зазначити існування інших наслідків, що не завжди можна оцінити з негативної точки зору.
Щоб зрозуміти наслідку сприятливого впливу монгольського панування на російську культуру, необхідно відмовитися від погляду на Монгольську державу як на державне утворення. Воно зобов'язано своїм виникненням і існуванням грубій і неприборканій силі численної і дикої "орди", у проводирів якої єдиним прийомом керування скореними народами був найжорстокіший терор.
Якщо говорити з приводу горезвісної "жорстокості" монголів, то варто помітити, що в числі приймачів Чингіс-хана на імператорському троні зустрічалися безумовно освічені і гуманні монархи. На думку всіх дослідників, що вивчають питання по першоджерелах, "керування Чингізидів було корисно для їхніх підданих, і Чингізіди по утворенню були вище свого століття". Сам засновник імперії в тією жорстокою, насиченою людською кров'ю час, зумів залишити виречення, яке можна зарахувати до кращих досягнень людської культури: "Поважаю і почитаю всіх чотирьох (Будду, Мойсея, Ісус і Магомета) і прошу того, хто з них у правді найбільший, щоб він став моїм помічником".
Завдяки монгольському пануванню на величезній території мусульманські науки і ремесла були перенесені на Далекий Схід, винахід китайців і їхнє адміністративне мистецтво стали надбанням Заходу. У спустошених війною мусульманських землях вчені і зодчі дожили під монголами якщо не до Золотого, то до Срібного століття, а ХіVв. у Китаї був століттям розквіту літератури і століттям блиску - століттям Монгольською династією Юань. Цей час можна змів назвати Золотим століттям, особливо при освіченому імператорі Хубилае, онуку Чингіс-хана. Тільки після монгольського завоювання європейські проповідники християнства могли ризикнути показатися в далеких азіатських країнах. У XIII в. у Китаї вперше з'явилися папські легати, які користувалися заступництвом монгольських монархів. У 1299 р. у Пекіні була побудована перша католицька церква, і переступили до перекладу на монгольську мову Нового Завіту.
У Поволжя залишки будинків з облицюванням мармуром, водопроводи, надгробки, частини срібних речей, венеціанське скло свідчать про життя монголо-татарських культурних родичів ХІІІ-ХІV ст. І відносин з іншими народами Сходу.
Сила золотоординської державної традиції не була вичерпана в "велике сторіччя" Золотої Орди. Великим фактором є дворазове відродження державно-політичної традиції Золотої Орди. Перше з них можна назвати Тимуровим відродженням (кінець XIV - початок ХVвв.), друге - Менглі-Гівеєвим чи кримсько-османським ХV-ХVІІІ ст. Цікаві зведення про життя і побут золотоординських столиць. Місто в села Селітреного є старим Сараєм, місто біля Царьова городища - новим Сараєм (заснований Узбеком).
Чудові гідротехнічні зрошувальні спорудження Нового Сараю. Місто було пересічено каналами і зрошені ставками (вода була проведена також в окремі будинки і майстерні). Одна із систем басейнів розташовувалася по схилі Сирта. Падіння, води використовувалося заводами, улаштованими біля дамб. Знайдено залишки залізних приводних коліс. Старий Сарай у часи Узбека був по перевазі промисловим центром: руїни горнів, цегельний завод, цілі містечка керамічних майстерень. Також ів Новому Сараї відкриті залишки монетного двору, ювелірних, приводних шевських і інших майстерень. У торговому кварталі виявлені залишки товарів походженням із усіх кінців монголосфери, наприклад, кава, чим відкидається думка, що кава ввійшов у вживання тільки в XVII в. У дерев'яних конструкціях зустрічаються ялинові колоди (найближчі ялинові ліси відстоять від Сараю на трохи стільник кілометрів). В обох містах були райони, що складалися суцільно з цегельних будівель. Технічно добре обладнані й упоряджені були житлові будинки золотоординського міста: прекрасні підлоги і зацікавлена система опалення свідчать про чистоту, теплоту і затишок. В околицях був розташований палаци, оточені садами. У передмістях розміщалися намети прикочувавших до міста степовиків.
Вплив Сходу наклало свій відбиток на народну творчість. Значна частина великоросійських народних пісень, стародавніх і весільних обрядів складена, у так називаній "п'ятитонній", чи "індокитайській" гамі. Ця гама існує, як єдина, у тюркських племен басейну Волги і Ками, у башкирів, у сибірських татар, у тюрків Туркестану, у всіх монголів. У Сіаму, Бірмі, Камбоджі й іншому Індокитаї вона панує і зараз. Ця безупинна лінія зі Сходу обривається на великоросах.
Така ж своєрідність представляє й інший вид мистецтва - танці. У той час як на Заході в танці повинне бути наявність пари - кавалера і дами, у танцях російських і східних народів це не важливо. Танцюють поодинці, а коли і парою, то присутність дами не обов'язково,танцювати можуть два кавалери чи разом по черзі, так що елемент зіткнення не грає в них таку видну роль, як у західних танцях. Рухам чоловіка дається простір для імпровізації. При русі ніг помітне прагнення до нерухомості голови, особливо в жінок. У чисто східних танцях ноги рухаються на носках, під ритм, а танцюють тіло і руки. Краса танцю на Сході полягає в гнучкості і пластичності рухів корпуса і рук, а не у витанцьовуванні ногами. Подібно східним танцям, російський танець носить скоріше характер змагання в спритності, гнучкості і ритмічності тіла.
Стиль російської казки має аналогію зі стилем казок тюрок і кавказців. Російський епос по своїх сюжетах зв'язаний з "туранським" і степовим "ординським" епосом.
У Новому Сараї виявлено чимало християнських поховань. Там же руїни, що пристосовуються до древньої російської церкви. У Сараї існував цілий російський квартал.
Головна частка монгольського ярма на Росію відноситься до області духовних зв'язків. Можна без перебільшення сказати, що православна церква вільно зітхнула під час панування монголів.
Від платежу важкої татарської данини було урятовано все російське духівництво з церковними людьми. Татари відносилися з повною віротерпимістю до всіх релігій, і російська православна церква не тільки не терпіла від ханів ніяких утисків, але, навпаки, російські митрополити одержували від ханів особі пільгові грамоти, якими забезпечувалися права і привілеї духівництва і недоторканність церковного майна. У лихоліття татарського ярма церква стала тією силою, що зберігала і виховувала не тільки релігійна, але і національна єдність російського християнства, що протиставляло себе поганству своїх завойовників і гнобителів, послужило згодом могутнім засобом національного об'єднання і національно-політичного звільнення від ярма "нечестивих агарян".
Хани видавали російським митрополитам золоті ярлики, що ставили церкву в зовсім незалежне від князівської влади положення. Суд, доходи - усе це підлягало веденню митрополита, постійно відчуваючи потребу в грошах для воєн, церква швидко придбала матеріальні засоби і земельну власність і могла надати притулок багатьом людям, що шукали в неї захисту від князівської сваволі. Узагалі православне духівництво користалося в монголів пошаною і заступництвом. У 1270 р. хан Менгу-Тимур видав наступний указ: "на Русі не дерзне ніхто осоромлювати церков і кривдити митрополитів і підлеглих йому архімандритів, протоієреїв, ієреїв і т.д." Хан Узбек навіть розширив привілеями церкви: "Усі чини православної церкви всі ченці підлягають лише суду православного митрополита, аж ніяк не чиновників Орди і не князівському суду. Той, хто ограбує духовне обличчя, повинний заплатити йому втроє. Хто насмілиться знущатися з православної чи віри ображати церкву, монастир, каплицю той підлягає смерті без розходження, росіянин він чи монгол. Так почуває себе російське духівництво вільними слугами бога".
З деяких історичних фактів можна судити про відношення Золотої Орди до православ'я. Святий Олександр Невський, зрозумівши, що Росії не під силу бороти з монголами, став служити хану не за страх, а за совість. Тільки в союзі з монголами він міг захиститися від натиску войовничого католицизму на православний Схід. Інакше в історію довелося б записати факт переходу росіян у латинство. У цій історичній ролі Золота Орда з'явилася не тільки покровителькою, але і захисницею російського православ'я. Ярмо монголів - язичників і мусульман - не тільки не торкнуло душу російського народу, його православну віру, але навіть зберегло її.
Для характеристики відносини монголів до іншим релігіям підлеглих їм народів цікавий указ Чингіс-хана - родоначальника всіх золотоординських ханів і засновника політики абсолютної віротерпимості. Цей указ був даний на ім'я глави даоського релігійного навчання Чан Чуня, називаного духовним-духовній-по-духовному цю-шен-сянь. "Святейшее Веління пануючи Чингиса, Веління начальникам усіх місць. Які є в цю-шен-сяня скити і будинку подвижництва, у них щодня читаючі книги і моляться Небу, нехай моляться про довголіття пануючи на багато літ. Вони так будуть урятовані від усіх великих і малих повинностей, оброків і податей, скити і будинку ченців, що належать цю-шен-сяню у всіх місцях, так будуть урятовані від повинностей, податей і оброків. Поза цього хто буде брехливо називати себе ченцем, під незаконним приводом відмовлятися від повинностей, того доносити владі карати по розсуду і після одержання дійсного Веління, так не насмілиться змінити і противитися цьому. Для чого і дане це свідчення".
Відзначивши це, можна установити як історичний факт, що монгольське панування в Азії і Європі сприяло не падінню, а підйому культури старого світла.
ЕКОНОМІКА
Не зневажала монгольська, зокрема золотоординська, влада і матеріальною культурою. Є думки, що початок хліборобству в степовій смузі Південної Росії було покладено Бату. По його велінню були відкриті перші хлібні магазини. Подальші зведення про культурну роботу на території нинішньої Росії запозичаємо в П.Н. Савицького:
"Величезний район землі є загальним Російської імперії і Джучиеву улусу. Ми маємо на увазі, основний протяг російських низовин-рівнин нинішньої доуральсько-русською, сибірською-сибірській-західно-сибірської і туркестанський із прилягаючою частиною Кавказу - основна територія Джучиєва улусу. Вона складає основну частину Російської держави: басейни Волги і Дону в повному їхньому складі; Київ, Смоленськ, Новгород і Устюг,узбережжя Аральськ моря (тоді і тепер Узбекистан) і степу пізніших Тобольською і Томської губерній". "Всякий елементарний виклад російської історії відтепер повинний знайомити з образами тих царів і тих темників, у діяльності яких виразилися геополітичне і господарське тяжіння, що привели до створення Великої Російської держави. Імена цих царів і темників повинні з'явиться одним із символів трактування російських низовин-рівнин і прилягаючих до них країн як геополітичної єдності".
Не треба забувати, що й у змісті Золотоординська влада мала справу з використанням господарських ресурсів тих самих територій, що є основою економічної діяльності народів Росії. В даний час немає сумніву, що це використання був багатобічним. Доведено, що, незважаючи на зроблені монголами спустошення, перше час існування Монгольської імперії було часом економічного і культурного розквіту для всіх областей, що могли скористатися наслідками широко розвиненої при монголах караванної торгівлі і більш тісного, чим коли-небудь, колись і після, культурного спілкування між Західною і Східною Азією.
ВИСНОВОК
Татарську-монголо-татарська навала і ярмо Золотої Орди, що пішло за навалою, зіграло величезну роль в історії нашої країни. Адже панування кочівників продовжувалося майже два з половиною сторіччя і за цей час ярмо зумів покласти істотний відбиток на долю російського народу. Цей період в історії нашої країни є дуже важливим, оскільки він визначив подальший розвиток Древньої Русі.
Як знати, у якій країні жили б ми зараз, не будь у нашій історії цього 250-літнього панування. Адже з вогню монголо-татарського ярма Русь вийшла єдиними, споєними важкими іспитами і перемогами, великою державою, з яким з тих пір і понині зобов'язані вважатися всі держави і народи світу.
Таким чином, татарську-монголо-татарська навала можна назвати прогресивним в історії нашої країни.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Н.М. Карамзин, "Про історію держави Російського", М., 1982;
2. Л.Н. Гумільов, "Від Русі до Росії", М., 1979;
3. С.Г. Пушкарьов, "Огляд російської історії", М., 1989;
4. Е. Хара-Даван, "Чингіс-хан", М., 1997;
5. В. Трепавло, "Татари на Русі", М., 1966;
6. О. Носова, "Комсомольська правда", березень 1999.
Джерело: referatcentral.org.ua/history_ukraine_load.php?id=29 |
| Категорія: Середні віки | Додав: Natar (11.02.2014)
|
| Переглядів: 637
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
|
