|
|
 |
Реферат. Ахейська палацова цивілізація
1. Перекази про ахейців
Мінейська культура — культура, створена ахейцями, що утворилася під впливом критської цивілізації.
Близько 2000 р. до н. е. на Балканському півострові з'явились ахейці, які прибули з півночі в пошуках нових земель. Вони перебували на стадії родового ладу і були кочівниками. У той час на Балканах жили народи, що належали до критської (егейської) культури і значно випереджали прибульців у розвитку. Егейці були добре обізнані із землеробством. їхні мистецтво й художня творчість мали глибокий і складний зміст. На час переселення ахейців на Балкани егейці вже винайшли власну систему письма.
Два народи оселилися поруч, налагодили господарчі й культурні відносини, унаслідок чого утворилася ще одна цивілізація — мікенська; вона відображала критську (егейську) культуру серед ахейців на Балканах.
На півдні Балкан, на Пелопоннесі, утворилися нові міста — центри мікенської культури: Мікени, Аргос, Тіринф, Фліунт. Незабаром вони опинилися під владою критських царів і щороку платили їм данину, постачаючи рабів, продукти ремісничого виробництва, цінні породи дерев, мармур, метали.
Після загибелі критської цивілізації в середині XV ст. до н. є. зміцніли міста-держави мікенської культури. їхні царі з усіх занять надавали перевагу піратству. Вони зі своїми головорізами з'являлися на кораблях навіть у дельті Нілу. Незважаючи на окремі невдачі, піратство дуже поширилося на Середземномор'ї. Господарства царів і вождів (теменоси) були найбільшими та розвиненими.
Раптово нападаючи на прибережні міста й селища, ахейці мали на меті захоплення рабів і багатої здобичі. Урешті, у XII ст. до н. є., приблизно в 1185 р. вони здійснили грабіжницький похід проти грецького царства Троя в Малій Азії, який очолив цар Мікен Агамемнон. Ця війна, яка отримала назву Троянської, виснажила сили ахейців, бо надовго відволікла від господарського життя тисячі воїнів-чоловіків. Перебіг подій Троянської війни відомий нам із поем славетного Гомера. Господарство мікенських міст занепало на тривалий час.
2. Археологічне відкриття ахейської цивілізації, її основні центри
У середині XIX ст. німецький археолог-аматор Генріх Шліман розпочав дослідження на півночі узбережжя Малої Азії. Після тривалих пошуків Шліман натрапив на місцевість, дуже схожу на ту, що змальована в поемах Гомера. Вона була розташована поблизу пагорба Гіссарлйк, на території сучасної Туреччини. Розпочалися розкопки, і в 1870 р. знайшли залишки стародавнього міста. Життя вирувало в ньому понад 3000 років тому. Археологи виявили сліди кількох пожеж, після яких місто раз у раз відновлювалося. Генріх Шліман не був професіоналом.
Розкопки проводилися необережно, квапливо — значну частину знахідок було пошкоджено, навіть знищено. Але хай там як, а Трою було знайдено. Наукове значення цього відкриття величезне, воно увічнило ім'я Генріха Шлімана в пам'яті людства.
Згодом Шліман вирушив на Пелопоннес і в 1876 р. розпочав розкопки головного міста ахейців, яке називалося Мікени. Довго розшукувати це місто не довелося: місце, де воно стояло, було добре відоме.
Мікенська культура — це культура ахейського народу, що склалася під впливом критської цивілізації. Вона значно поступалася культурі Криту в розвитку техніки та мистецтва. Держави, які належали до мікенської культури, досягли значного рівня в розвитку ремесла і землеробства. Численні завоювання збагатили царські скарбниці. Під час розкопок міст Мікен, Аргоса і Пілоса було знайдено безліч виробів і прикрас із золота. Майстерність ювелірів вражає своїм художнім стилем і витонченістю роботи.
3. Розквіт і занепад ахейської палацової цивілізації
Гомер у своїх поемах називає Мікени «багаті на золото». Держава багатіла не тільки на грабунку сусідніх народів, слабших за неї, а також на праці численних рабів. В ахейських містах залишилися сліди могутніх укріплень. Архітектура ахейців, на відміну від егейської, була не витонченою, гарною, а навпаки — масивною, важкою. Стіни ахейських палаців складені з важких кам'яних брил. Ахейську цивілізацію так само, як і мінойську, називають палацовою.
Ахейська цивілізація була могутньою, однак постійні війни виснажували сили мікенців та їхніх союзників — Аргоса, Тіринфа, Фліунта.
Знесилені грабіжницькими походами в чужі землі, мікенці виявилися неспроможними захистити свою територію від навали дорійців, які прийшли на Балкани наприкінці XII ст. до н. е.
Це були войовничі племена грецької народності, що переживали розклад первіснообщинного ладу й утворення нерівності. Деякі історики називають такий ступінь розвитку воєнною демократією. Значно поступаючись ахейцям у суспільному та господарському розвиткові, дорійці перевершували їх в одному — вони вже вміли обробляти залізо, тоді як ахейці володіли тільки технікою виплавляння бронзи, яка поступається залізу твердістю й міцністю. Бронзова зброя крихкіша, і, певно, ця обставина відіграла значну роль у боротьбі між ахейцями та дорійцями.
Археологічні джерела свідчать, що могутні фортеці ахейських міст були захоплені ворогом і загинули від пожеж. Дорійські народи бурхливим потоком посунули на Пелопоннес, підкоривши ахейців.
Афіни ж відстояли свою незалежність, і Аттика залишилась ахейською державою, хоча й зазнала в битвах великих втрат, насамперед серед родової знаті. Ахейська знать завжди билася в перших лавах, тому й часто гинула.
Отже, у XII ст до н. е. по всіх Балканах відновилися первіснообщинні відносини. Еллада у своєму суспільному розвиткові відкотилася назад на 800-1000 років.
Джерело: school.xvatit.com |
| Категорія: Стародавня історія | Додав: Teranova (19.12.2012)
|
| Переглядів: 6305
| Рейтинг: 5.0/1 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
|
