|
|
 |
Реферат. Давній Китай
1. Природно-географічні умови
Китай — дуже велика країна, клімат тут різноманітний: на заході в степах, напівпустелях і пустелях він дуже сухий, а якщо рухатися далі на схід — стає вологішим, м'якшим: тут випадає більше опадів, земля стає щедрішою на рослинність.
Переважно Китай — гірська країна: 80% поверхні займають височини й гори (висота Тибетського нагір'я сягає 4000-5000 м); мабуть, тому іноді цю країну називають «Піднебесна». Гори захищають східні рівнинні землі від північних вітрів. Високо в горах розташовані витоки двох великих річок — Хуанхе і Янцзи. Береги Хуанхе утворюють лесові ґрунти і тому їх легко розмивають дощі: ріка розливається, поглинаючи селища, сади та лани. «Жовта ріка», «ріка бідувань», «горе Китаю» — так називали Хуанхе.
Вона іноді обирала нове русло й продовжувала шлях до моря за кілька кілометрів від попереднього. Мабуть, життя тут було б неможливим, якби не висока родючість лесових ґрунтів, які, зволожуючись, дають високі врожаї. Саме це здавна приваблювало людей у долини Хуанхе та Янцзи.
Давні люди заселили цей край за часів раннього й середнього палеоліту. У II тис. до н. е. вони вже вміли обробляти землю. Відтоді поміж тутешнім населенням, що складалося з численних народностей, дуже різних і несхожих одна на одну, стала утворюватися нерівність, а згодом виникла й держава. «Серединне царство» — так називали свою країну китайці.
2. Давньокитайська імперія Цінь (221 р. до н. є. - 202 р. до н. е.)
Сучасна назва Китаю походить від назви царства Цінь. З XVIII ст. до н. е., в епоху правління династії Шан (Інь), утворилася держава з такою ж назвою. Про попередню династію Ся відомо тільки з давніх рукописів, але жодних її слідів археологи не знайшли. В XI ст. до н. є. державу Шан завоювали племена чжоу. Населення епохи Шан мало писемність — піктографію, обробляло бронзу. Згодом китайці навчилися обробляти й залізо (значно раніше від європейців). Праця селян поділяли на жіночу та чоловічу. Якщо чоловіки переважно обробляли землю, полювали, то жінки розводили шовкопряда, а також ткацтво. Китайці приручили тяглову та в'ючну худобу, свиней, собак, домашню птицю.
У V—III ст. до н. є. в Китаї, було кілька невеликих держав, які постійно ворогували між собою. Це був період «воюючих царств» (403-221 pp. до н. є.). 221 р. до н. є. володар держави Цінь спромігся об'єднати під своєю владою правителів дрібних князівств і створив імперію Цінь, прийнявши титул Першого імператора Цінь Шіхуанді. Його правління тривало одинадцять років і відзначилося глибокими реформами. По смерті імператора держава проіснувала ще вісім років, після чого розпалася. Реформи, проведені за царювання Цінь Шіхуанді, були значними. Вони докорінно змінили суспільство Китаю. Імператор створив централізовану, сильну державу, ставши повновладним деспотом. За його наказом було збудовано зрошувальну систему, що дало змогу значно підвищити врожайність. У Китаї стали виробляти шовк, уславлений у всіх країнах, з якими торгували китайці.
3. Велика Китайська стіна
Імператор наказав з'єднати окремі прикордонні укріплення на півночі країни і створив єдину оборонну споруду у вигляді суцільного фортечного муру — Велику Китайську стіну, що захищала країну від нападу диких кочових племен. Для її побудови була створена величезна трудова армія кількістю два мільйони осіб, яка складалася переважно з бідноти та в'язнів. Непосильна праця загубила життя безлічі людей. За словами старовинної легенди, «кожен камінь, покладений у стіну, коштував одного людського життя». Спорудження стіни тривало понад десять років.
Цінь Шіхуанді запровадив єдину систему грошей, налагодив торгівлю. За його правління швидко розвивалося ремесло.
Водночас імператор заборонив видавати й читати письмові праці та книги. Люди мали забути минуле. Правління Цінь Шіхуанді відзначалося надмірною жорстокістю.
Коли імператор помер, його поховали у величезній гробниці, навколо якої була вишикувана армія глиняних вояків — 300 лучників, 6 тисяч піхотинців і численні фігури коней. Усі скульптури було виліплено в зріст людини, кожен воїн був озброєний, мав обладунки. Голови із зачісками створювали окремо і потім прилаштовували до тулуба. Поміж воїнів немає двох з однаковим обличчям.
4. Імперія Хань (202 р. до н. є. - 220 р. н. е.)
Жорстока влада Цінь Шіхуанді, яка трималася на силі зброї та залякуванні, не могла тривати довго. По його смерті повсюдно спалахнули повстання селян, міської бідноти, а також старої, родової знаті, яка втратила свої привілеї й прагнула їх повернути. Сталося так, що на чолі держави не було людини, яка могла б згуртувати її сили проти повсталих. Селянська армія завдала поразки державним військам і захопила столицю. Ватажок повстання Лю Бан став правителем держави під титулом імператора Гао-цзу (202 р. до н. є. - 195 pp. до н. є.) і проголосив нову династію — Хань.
Ця династія правила в Китаї протягом чотирьох століть. Вона успадкувала від династії Цінь міцне централізоване управління, яке забезпечувало порядок і спокій. Але країна була виснажена війнами, господарство занепало, населення голодувало, повсюди лютували епідемії та неврожаї.
До того ж сусідні тюрко-монгольські кочові народи, відчувши послаблення імперії, об'єдналися в союз під владою династії Сюнну й почали нападати на Китай. Це змусило імператора Гао-цзу провести реформи в армії. Він створив легку, рухливу кінноту. Запрацювали кінні заводи. Для торгового обміну із Заходом було створено Великий шовковий шлях.
Важке озброєння — списи й алебарди — було замінено на мечі й арбалети. Імператор створив у прикордонній зоні військові поселення, які утворювали захисну смугу від нападу. Поступово китайські гарнізони закріпились у Середній Азії аж до кордонів Парфянського царства.
За часів імператора Гао-цзу було зменшено податки, звільнено від рабства боржників. Народ відчув певне полегшення. Більшість привілеїв правитель держави змушений був віддати знаті, яку в такий спосіб удалося підкорити своїй владі.
Наприкінці І тис. до н. є. на території Китаю стала активно розвиватися работоргівля. Ремісниче виробництво розвивалося тоді переважно завдяки експлуатації рабів. У сільському господарстві рабство застосовувалося значно менше — тут використовували працю селян-общинників. Селяни також сплачували податки й повинні були служити у війську.
У II ст. до н. е. Ханьська імперія поширює свої кордони на територію Кореї та В'єтнаму. Китай підтримує активні господарчі відносини з іншими державами Середньої Азії та Близького Сходу. Така активна зовнішня політика спричинила нове зростання податків, що призвело до погіршення становища населення. Обурення народу вилилося в нові повстання.
У І ст. н. е. в Китаї спалахнуло селянське повстання, унаслідок якого владу захопив Ван Ман (9-23 pp. н. е.). Новий імператор провів реформи у володінні землею. При збиранні податків він заборонив работоргівлю приватним особам, прибравши її до рук держави. На селі була запроваджена система «кругової поруки». Згідно з нею, податки збиралися з кількох дворів («колодязя») разом. Кожен із дворів відповідав за сплату всіх податків «колодязем». Це виснажувало селянські господарства. Економічна ситуація в країні ще більше погіршилася.
У 23 р. н. е. в країні спалахнуло повстання «червонобрових». Столицю було захоплено, імператора Ван Мана вбито, держава опинилася на межі загибелі. Владу захопив Гуан У-ді (25 р. н. є.), нащадок династії Хань. Придушивши повстання «червонобрових», він спробував обмежити рабство, особливо співвітчизників, полегшити стан трудящого населення.
5. Господарське та повсякденне життя
З II ст. н. е. розпочинається швидке закріплення селян до землі. Селянські господарства стали самі виробляти все необхідне для себе. Відпадає потреба товарообміну між селищами. Це призвело до майже повного припинення торгівлі по всій території держави Хань. З обігу вилучають гроші, у яких тепер не було потреби.
Фактично відбувалося зародження феодальних відносин. У Китаї цей процес розпочався на багато століть раніше від Європи. (Детальніше про утворення феодальних відносин ви дізнаєтеся з курсу «Історії середніх віків» наступного навчального року).
У ті часи виникає форма підписання мирних угод «про мир і спорідненість». У 162 р. н. є. було укладено договір, що оголошував Хань і Сюнну сусідніми рівноправними державами. Договір відкрив нову сторінку в міждержавних відносинах давнього Китаю.
Є два основних типи відносин між державами, що характеризують давньокитайську цивілізацію.
Перший тип — рівноправність держав, забезпечена «клятвеними договорами», укладеними перед духами.
Другий тип — наявність заручників. Це звичайна форма у відносинах Ханьської імперії із сусідніми країнами. Заручники свідчили про те, що країни, з яких вони походять, підкоряються імператору. Наприкінці II ст. н. є. імперію струсонуло повстання «жовтих пов'язок». Повстанці виступали проти несправедливих порядків «Синього неба» (символ імперії Хань). Жовті пов'язки символізували «Жовте небо» — державу загального добробуту. Стотисячні лави повстанців кілька років воювали з імперською армією. Нарешті повстання придушили, але сили імперії Хань також були виснажені. У 220 р. Ханьська імперія розпалася на три нових царства, у яких стали активно розвиватися феодальні порядки.
Після падіння династії Хань у Китаї царювали міжусобиці. Тоді за владу боролися три головні держави: Вей — на півночі; Шу — на південному заході; У — на низових землях Янцзи. Тому цей період названо «Три царства». Переможцем у цій боротьбі вийшла зовсім інша династія Цзинь — Західна Цзинь (265-316 pp.).
У ханьський період історії Китаю було вироблено спеціальний ритуал прийому послів. Його мета: підкорити людину імператорові. Ханьські посли як представники Сина Неба не могли припускати приниження.
Так, посла Чжен Чжуна відіслали у 165 р. для підписання союзу з північним Сюнну. їхній правитель «примушував ханьського посла зробити уклін, у відповідь на це Чжен Чжун схопив меча і поклявся швидше себе вбити, ніж поклонитися перед ша-ньюєм».
Джерело: school.xvatit.com |
| Категорія: Стародавня історія | Додав: Teranova (19.12.2012)
|
| Переглядів: 3796
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
|
