Referat-info
Меню сайту
Категорії розділу
Стародавня історія [158]
Середні віки [243]
Нова історія [302]
Новітня історія [377]
Block title
Block title
Block title
Головна » Статті » Всесвітня історія » Стародавня історія

Реферат. Давня Індія
1. Природно-географічні умови Індії


Земля на півострові Індостан майже всюди рівнинна, багата на родовища міді та заліза. Вона зрошується двома великими ріками — Інд і Ганг, долини яких розташовані на північному заході та північному сході півострова. Територія Індії взагалі густо помережена невеликими річками (Годоварі, Нормада тощо).


Клімат у цій країні дуже сухий на північному заході й теплий та вологий на півдні, оскільки високі Гімалайські гори стримують натиск північних вітрів.


Заболочені річкові долини густо поросли заростями дерев'янистих рослин — джунглями. Тут завжди водилося чимало хижих тварин — вовків, ведмедів, тигрів, пантер, отруйних змій, комах тощо. Дуже вдало змалював природу джунглів, повадки її мешканців Дж. Р. Кіплінг у своїй «Книзі джунглів».


Першими ж цей світ чарівної та щедрої природи освоїли землероби.


2. Найдавніша цивілізація в долині Інду


На північному заході півострова Індостан у долині великої ріки Інд у III тис. до н. е. утворилася міська цивілізація з розвиненими ремеслами, торгівлею, містами.


Корінне населення Індії називають дравідами, від них походить назва періоду історії Індії — дравідійський.


Дравіди займалися землеробством і скотарством, вирощували пшеницю, ячмінь, кунжут, дині, фініки, бавовник. Тут жили та працювали перші у світі ткачі та прядильники. Скотарі розводили овець, свиней, буйволів, приручили слонів.


Археологи знайшли в долині Інду залишки величезних міст — Мохенджо-Даро, Хараппа, Рупар, Рангур.


У центрі міст, на платформах, складених з обпаленої цегли, містилися квартали багатіїв. Посеред Мохенджо-Даро знайдено велику священну купальню, що призначалася для купання й обрядового омивання. Окрім цього, місто мало мережу водопостачання та каналізацію.


Цивілізація була названа індською на честь ріки Інд. Вона мала високий рівень розвитку культури та техніки. Була тут також своя система писемності, яку, на жаль, поки що не вдалося розшифрувати. Ремісники володіли мистецтвом обробки міді та бронзи, виготовляли вишуканий глиняний посуд, у величезних глиняних глеках і діжках зберігали вино, олію та зерно. Індська цивілізація належить до типу цивілізацій річкових долин, як єгипетська та шумерська.

3. Прихід аріїв. Поява цивілізації в долині Гангу


Коли в XV ст. до н. е. з Іранського нагір'я в долину Інду спустились арійські пе-реселенці-кочівники, вони побачили залишки квітучих міст. Археологи не можуть з'ясувати, чому загинула індська цивілізація, яка зникла в XIX-XVIII ст. до н. е.


Арійський народ був об'єднаний у союз дев'яти племен. Спілкувалися мовою санскрит. Вождь племені називався раджа.

Головним було плем'я бхаратів. Вождем усього союзу був магараджа. Господарчий обмін перебував у них на рівні обмінної торгівлі. Вартість товарів арії вимірювали кількістю голів худоби.

Арії ввібрали надбання індської міської цивілізації, звичаї та культуру, заняття землеробством тощо. Через певний час серед аріїв, які жили в долині Гангу, утворилася державність. Місцеві раджі стали правителями держав, поступово перетворивши свою владу на спадкову. Общинний уклад аріїв робив почесним землеробство — заняття «благородних». Здебільшого землероби вирощували рис, збираючи три-чотири врожаї на рік. Корінним жителям заборонялось обробляти землю. Вони були приречені жити за межами поселень, наймитувати або заробляти ремеслом.


Безправних людей було більше, ніж вільних. Через це общини аріїв мали переважно військову організацію, для того щоб утримувати в покорі корінне населення.



4. Господарське та повсякденне життя


Наприкінці II тис. до н. є. в суспільстві аріїв поступово відбувся перехід до залізного віку. Поширення залізних знарядь праці дало змогу збільшити площу орних земель. Цьому сприяло й осушування одних земель і зрошування інших. У долині Гангу розвинулося господарство, поширилося ремесло. Тут, як і в долині Інду тисячу років тому, виникають красиві міста, створюється висока культура.


До приходу в Індію арії були кочовими скотарськими племенами, тому головним багатством вважали велику рогату худобу. Нею і розраховувалися, бо гроші ще не були винайдені, тобто мала місце обмінна торгівля. Про таку форму торгівлі ви вже дізналися, вивчаючи первіснообщинний лад.


На нових землях арії перейшли до осілого господарювання, ставши землеробами. Корінне населення було частково знищене чи перетворене на рабів і слуг. Для правителів споруджувалися нові міста-резиденції, які були захищені земляними валами та дерев'яними огорожами. Але порівняно з містами, у яких колись жило корінне населення, резиденції були простими та скромними. Арії застосовували нові способи виробництва, бронзову зброю та бойові колісниці.


Рабами розпоряджалися як майном, ними ставали бранці-полонені. У рабство могли потрапити також збіднілі селяни. Траплялося, що незаможні сім'ї продавали в рабство своїх дітей. Ще давалися взнаки відголоски первіснообщинного ладу. Важливе місце посідала община, як і в інших суспільствах Стародавнього Сходу.


Але держава склалася тут не у вигляді союзу общин, як у Межиріччі, а була союзом окремих князівств, створеним із метою захисту від ворогів.


Зовнішня торгівля розвивалася краще за внутрішню. Це привело до встановлення загальної системи мір і ваги, розвитку грошей у вигляді карбованих монет, системи захисту торгових шляхів.



5. Держава Ашоки


Об'єднання аріїв у велику державу розпочалося при Чандрагупті з роду Мауріїв у IV ст. до н. Е. і завершилось у III ст. до н. Е. за правління його сина Ашоки. Опорою царя була армія. Давньогрецькі історики стверджували, що Чандрагупта мав військо, яке налічувало до 600 тис. піших воїнів і до ЗО тис. кінноти. Сучасні вчені схиляються до думки, що кількість воїнів-арійців дуже завищена. Для державних потреб і утримання армії цар збирав великі податки з населення — одну шосту частину врожаю.


Державною релігією в царстві Ашоки став буддизм (одна з найдавніших світових релігій), який переконував віруючих у необхідності коритися владі, бути шанобливим до сильного, уникати гріха, дбати про чистоту думок.


І все ж створити сильну державу Ашока не спромігся. Після його смерті почався розпад царства. У 187 р. до н. є. останнього правителя з династії Мауріїв було вбито під час заколоту.





Джерело: school.xvatit.com
Категорія: Стародавня історія | Додав: Teranova (19.12.2012)
Переглядів: 1627 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Block title
Block title

Copyright MyCorp © 2024