|
|
 |
Реферат. Елліністичні держави в IV—II ст. до н.
За легендою, коли Александр Македонський був при смерті, друзі його запитали, кому він залишає царство. Великий полководець відповів: «Найкращому». І ще додав: «Бачу, що буде велика боротьба над моєю могилою». Передбачення Александра цілком здійснилося: після його смерті розпочалося запекле змагання між найближчими соратниками царя за престол.
Держава Александра розпалася на кілька царств, які постійно воювали між собою. Урешті залишилося п'ять держав: Македонське царство, яке поглинуло й Грецію, Пергамське, Греко-Бактрійське царство, величезна держава Селевкідів та Єгипет. Правителями цих держав стали колишні соратники й полководці Александра, діадохи, або їхні нащадки — епігони.
Птолемей, Деметрій, Кассандр, Лісимах, Антіох, елліни за походженням, ставши правителями східних держав, прагнули зберегти зв'язок з рідною культурою. При їхніх дворах тепло зустрічали грецьких скульпторів, поетів, філософів. Ремісників з Еллади також радо приймали на землях нових держав.
Ці процеси сприяли просуванню на схід витонченої та глибокої культури Еллади. Розпочався процес об'єднання античної та східної культур. Духовні надбання обох цивілізацій настільки глибоко проникли одні в одних, що як наслідок утворилася культура, яка набула іншого вигляду й змісту. Ці культурні перетворення були такі важливі для подальшої історії людства, що відповідний період отримав окрему назву — еллінізм, а його культура була названа елліністичною.
Початком еллінізму вчені домовилися вважати рік завершення завоювань і смерті Александра Македонського — 323 р. до н. е., бо саме його діяння заклали основу нової епохи. Епоха еллінізму закінчилась у 30 р. до н. е., коли Рим завоював усі елліністичні держави.
Джерело: school.xvatit.com |
| Категорія: Стародавня історія | Додав: Teranova (19.12.2012)
|
| Переглядів: 1789 |
| Рейтинг: 3.0/2 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
|
