|
|
 |
Реферат. Криза грецької державності
1. Політична роздробленість та усобиці в Греції
Пелопоннеська війна (431-404 pp. до н. е.) стала великим нещастям для Еллади. Ущент було зруйновано господарство, особливо селянське. Грецькі держави, зазнавши величезних людських втрат, знесилили одна одну. Але нещастя тривали й після Пелопоннеської війни. Після перемоги над Афінами Спарта значно зміцніла й установила гегемонію над усіма полісами. Це викликало незадоволення решти грецьких держав. Розпочалася Коринфська війна (395-387 pp. до н. е.), у якій Спарта зазнала поразки. Мирна угода, укладена хитромудрим дипломатом Антал-кідом у 387 р. до н. є., урятувала Спарту від загибелі. Вигоду від цієї війни отримала Персія, яка почала диктувати грекам умови.
Настали часи посилення Фів, столиці Беотії. За підтримки сусідніх Афін у 378 р. до н. е. було створено Другий Афінський морський союз, у який об'єдналися суперники Спарти. Сухопутні збройні сили очолив талановитий полководець Епамінонд (418-362 pp. до н. е.). Він запровадив нову бойову тактику — «косий стрій», проти якого спартанська фаланга була безсилою. У 371 р. до н. е. під Левктрами союзне військо завдало поразки спартанській армії. Уперше спартанці тікали з поля бою. У 362 р. до н. є. Епамінонд знову здобув перемогу в битві під Ман-тинеєю. Смертельно поранений, він ще встиг побачити, як тікають вороги. Згодом розпався союз беотійських міст і Другий Афінський морський союз.
Безперервні війни між Афінами, Спартою та Фівами за панування над полісами виснажили сили греків. Спустошена Еллада з відчаєм спостерігала за тим, як на півночі набирає могутності ще один завойовник — Македонське царство.
2. Посилення Македонії за часів Філіппа II
Македонія розташована на північ від Балкан у гірській місцевості, між Іллірією на заході та Фракією на сході. На міжгір'ях люди обробляли землю й випасали худобу. Країна перебувала на ступені розкладу первіснообщинних відносин, її народ тільки-но ступив на шлях формування держави.
У VI ст. до н. є. почалось об'єднання племен під владою вождів однієї династії, хоча ще зберігався вплив родової знаті. Країна зробила значний крок уперед під час правління царя Архелая (419-399 pp. до н. е.). Він створив мережу доріг, які з'єднали гірські долини. Це сприяло подальшій централізації країни. За правління царя Філіппа II (359-336 pp. до н. е.) відбулося остаточне об'єднання країни. Македонія перетворилася на сильну, централізовану державу.
Філіпп II, видатний полководець і державний діяч, спирався на підтримку війська. Він підпорядкував життя всіх македонців зміцненню армії. Македонія перетворилася на могутню воєнну державу, де всі командні посади обіймали аристократи. З числа знатних македонських юнаків, друзів царя з дитинства, була сформована важка кіннота — гетайри (від грец. «друзі»). Фактично вони були кінною гвардією царя. Земля Македонії була багата на корисні копалини — це дало змогу Філіппові II здійснити військову реформу і створити могутню та вишколену армію.
Головною ударною силою в ній була македонська фаланга. Від фаланги еллінів її відрізняли більша щільність бойового шикування й особлива організація. У бою брали участь воїни перших 5-6 шеренг завдяки довгим, п'яти-шестимет-ровим списам — сариссам.
Глибина (кількість рядів) фаланги коливалася від 8 до 24 рядів. Глибина бойового порядку збільшувалася при скороченні фронту (відстань між флангами), де ставало від 500 до 1000 воїнів, залежно від місця бою. Фаланга була потужною ударною силою, не було випадку, щоб ворог витримав першу її атаку.
Завдяки видобутку золота, на яке була багата македонська земля, Філіпп здійснив значні економічні перетворення. Його золоті царські монети поширилися по всьому Егейському регіону, витісняючи перські золоті «дарики». Це загострювало політичні й економічні відносини між Персією та Македонією. Послаблення Еллади та Перської держави Ахеменідів привернуло увагу македонських царів-завойовників.
3. Підкорення Греції Македонією
Відчуваючи силу своєї держави, Філіпп II поступово прибирав Елладу до рук. Йому потрібний був лише привід для відвертого нападу на Грецію. І невдовзі Філіпп II знайшов його.
Сталося так, що жителі Фокіди, країни в Середній Греції, пограбували скарбницю Дельфійського храму — найбільшої святині всіх еллінів. Фіванці з фесса-лійцями оголосили війну фокідянам, покликавши на допомогу Філіппа II. Його армія блискавичним ударом розгромила святотатців-фокідян, але при цьому Філіпп II, певна річ, приєднав Фессалію до свого царства. Відтепер сильна фесса-лійська кіннота ввійшла до складу його армії. Цар Македонії був готовий до війни з усіма греками.
Можливо, і вдалося б Елладі відстояти свою свободу, коли б не чвари між різними політичними силами всередині кожного полісу. Так, в Афінах на той час точилася гостра боротьба між членами македонської партії на чолі з Ісократом та їхніми супротивниками, керованими Демосфеном.
За складних політичних умов, що склалися на той час, Ісократ пропонував народним зборам приєднатися до сильної Македонії, діставши її захист. Усупереч йому Демосфен у промовах («філіппіках») закликав громадян не платити свободою вітчизни за вдавані переваги «захисту» македонців. Йому вдалося переконати афінян та їхніх союзників не коритися жадібному до влади Філіппу II, а дати йому відсіч.
У 338 р. до н. Е. в Беотії, біля міста Херонеї, сталася вирішальна битва між греками та македонцями. Тут уперше в житті побачив поле бою молодий син царя Філіппа II Александр, який очолював важку кінноту. Грецька армія зазнала цілковитої поразки. Філіпп II став повним володарем Еллади.
На полі битви під Херонеєю греки втратили свободу своєї країни. Протягом усіх подальших часів, аж до 1830 року, народ Еллади не міг повернутися до вільного життя. Панування над Грецією передавалося від одного до іншого загарбника протягом тисячоліть.
Джерело: school.xvatit.com |
| Категорія: Стародавня історія | Додав: Teranova (19.12.2012)
|
| Переглядів: 1633
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
|
