|
|
 |
Реферат. Міфи та релігійні уявлення. Конфуцій і конфуціанство. Культура
1. Конфуцій та його вчення
Роздробленість Китаю на окремі царства в середині І тис. до н. е., безперервні міжусобні війни покликали до життя безліч філософських учень, що прагнули пояснити недосконалість буття, причину нескінченних бідувань народу. Китайські філософи бажали відшукати шлях до виходу зі страждань і лиха. У VII—III ст. до н. є. в Китаї утворилися «сто шкіл».
Володарі держави — імператори та князі — прагнули оточити себе мудрецями, щоб створити враження мудрих правителів. Філософи з учнями мандрували від одного царства до іншого й пропонували свої послуги при дворах правителів.
Найвідомішим серед філософів того часу був Конфуцій (Кон Фуцзі, 551-479 pp. до н. е.). Після нього не залишилося письмових праць, але його учні в книгах зберегли пам'ять про повчання вчителя. З уривків повчань була створена книга «Бесіди».
Для китайського народу Конфуцій сформулював моральний ідеал досконалої людини (цзюн-цзи). Кожна людина має володіти двома якостями: гуманністю і почуттям обов'язку. Конфуцій мріяв про суспільство цілковитого порядку, у якому кожен знає своє місце, де існує поділ на дві великі групи — верхи і низи: тих, хто думає й управляє державою, і тих, хто працює й підкоряється. Належність до цих груп визначалася знаннями та моральними якостями людини. Основа порядку — суворе підкорення старшим. Сліпа покора волі старшого — необхідна умова міцності суспільства.
Учення Конфуція підтримувало владу імператора та його державу і регулювало відносини в суспільстві.
2. Даосизм
Якщо конфуціанство передбачало гармонію стосунків між людьми для збереження й процвітання суспільства, то великий вчитель Лао-цзи проповідував гармонію людини і природи. Його вчення отримало назву «даосизм».
Життя та смерть, за вченням даосистів, — поняття умовні. Правильний уклад життя допомагає досягнути безсмертя. Такі погляди забезпечили даосизму підтримку як з боку влади, так і з боку народу.
Дао — у китайській філософії — шлях, закон існування, загальний закон природи.
Даосизм — філософське вчення, яке розглядало світ як єдине ціле. Навчало, як найменшими зусиллями досягти найбільшого результату. Допомагало імператорові управляти суспільством.
Учителі даосизму розробили особливі дихальні вправи (затримку дихання, глибоке дихання), які сприяли, на їхню думку, зміцненню здоров'я та забезпечували безсмертя. На підготовку до цього послідовник даосизму повинен був витрачати багато часу — фактично все життя. На завершення мало відбуватися злиття організму з великим Дао.
Найнижчі верстви населення охоче підтримували даосизм, бо шукали в ньому втілення мрії про рівність людей, справедливий розподіл майна, суворий порядок у суспільстві. У своїй уяві народ створив величезну кількість богів, духів, героїв, освячених ученням про Дао. Їх було так багато, що нікому з даосистів не вдавалося їх перелічити.
3. Культура Стародавнього Китаю
Своєрідна китайська писемність передає не звуки й слова, а зміст. За формою вона є ієрогліфічною. Зображення знаків підкорено суворому правилу — кожен ієрогліф має вписуватися у квадрат. Китайська каліграфія була справжнім мистецтвом, подібним до живопису. Писали за допомогою пензликів, червоною та чорною тушшю на дощечках з бамбука. Наприкінці І тис. до н. є. китайці навчилися виробляти папір з перетертої кори дерев, бамбука та ганчір'я.
Є різні види китайських ієрогліфів. Спочатку знаки мали заокруглення, дужки, потім їх замінили рисками та прямими лініями. Назва типу таких ієрогліфів — «лішу». Сучасні народи Китаю користуються стилем «кайшу», що склався » наприкінці правління Ханьської династії.
Пишуть ієрогліфи за допомогою спеціальної щіточки й туші. З давніх часів щіточку виготовляли з бамбука чи дерева, а стержень до неї — із шерсті тварин. Щоб гарно писати, людині потрібен відповідний емоційний та духовний настрій і багаторічні старання. Навчальний предмет каліграфія був обов'язковим у школах. Першим талановитим майстром-каліграфом був Ван Сіджі (307-365 pp.)- його називали «богом каліграфії».
Наукові знання китайців стали відомі нам зі стародавніх книг, що збереглися протягом чотирьох тисячоліть. З цих книг ми знаємо про те, що китайські астрономи створили дуже точний календар.
Всесвіт вони уявляли у вигляді яйця, усередині якого розташована Земля, подібно до жовтка в шкаралупі. Зірки розташовані на внутрішніх стінках яйця, як на твердому небосхилі.
Китайці володіли також глибокими знаннями з медицини, чудово знали властивості людського організму. Вони визначили на тілі людини біологічно активні точки, які підтримують здоров'я організму. Особливими голками лікарі вміли посилювати діяльність цих центрів. І в. наш час медики використовують цей метод лікування, який називається акупунктурою (голкотерапією).
Місцевих общинних богів називали фанді. Вони давали родючість і були покровителями, захисниками корінного населення. Були в Китаї й чаклуни. За допомогою масок з чотирма очима, рогами (символ влади) виганяли нечисті сили.
Чималих здобутків досягли стародавні китайці в астрономії. Для спостереження за небесними світилами імператори наказували будувати пункти спостереження. Дані цих спостережень об'єднали в «Зірковий каталог Гань Ші». У документах описано 985 затемнень Сонця. Китайські астрономи розпочали вже в давнину описувати темні плями Сонця, польоти комет, навіть явища метеоритних дощів.
Значний обсяг знань з географії був накопичений китайськими мандрівниками й торговцями, які діставалися країн на заході аж до Середземномор'я. Вони користувалися компасом, винайденим китайцями.
Розвивалась у Китаї й історія. Видатний історик Сима Цянь (145-86 pp. до н. е.) зібрав багато відомостей про минуле. Його роль у творенні історичної науки Китаю така ж визначна, як роль Геродота серед греків.
Китайський народ накопичив також значні знання про сільське господарство, зокрема про землеробство. Збереглися книги, що містять відомості про розведення шовковичних червів і вирощування чаю.
Китайське мистецтво дуже цікаве. На шовкових тканинах китайські митці створювали живописні картини, які зберігали яскравий насичений колір протягом тисячоліть. Вишукане художнє різьблення вражає тонкою майстерністю стародавніх ремісників, які працювали з таким твердим матеріалом, як нефрит.
На жаль, у стародавні часи торгові та культурні зв'язки з країнами Європи розвивалися дуже повільно, інакше Європа на багато століть раніше ознайомилася б із культурним надбанням Китаю. Китайська цивілізація зробила величезний внесок у світову скарбницю культурних надбань, збагатила людство науковими й мистецькими витворами.
Література Китаю в стародавні часи була багатогранною. Різні епохи мали свої жанри: «Танська поезія», «Сунські рядки», «Юанські мелодії цю».
Першим збірником поезії була книга «Шіцзин» — «Книга пісень». Вона відома з XI-VI ст. до. н. є. «Шіцзин» має 305 пісень. Це пісні різних царств про наречену, про річку Хань, доброго правителя, весілля царівни, зірки, веселку тощо. Усі вони відображали життєві ситуації, страх людини перед силами природи. Особливе місце займали народні пісні — «Чуци».
Релігія і культура жителів Китаю відображала уявлення, погляди та вірування людей різних поколінь. Протягом багатьох століть китайська культура зберігала особливості в письмі, архітектурі, літературі, міфології.
Про імператора Цінь Шіхуанді
"...Він не довіряв випробуваним міністрам, не підтримував стосунків із шанованими та народом. Він зрікся лінії поведінки князів і встановив самовладдя. Він заборонив письмові праці й книги, зробив більш жорстокими покарання та закони."
3 «Історичних мемуарів» Сима Цяня
4. Китайські церемонії
Усе життя стародавніх китайців визначалося складними й суворими правилами, обов'язковими для виконання. Кожен ретельно дотримувався правил поведінки: звернення молодшого до старшого, підлеглого до начальника, підданого до імператора чи вельможі супроводжувалося діями, які виконували в чіткій послідовності та по-особливому. Рухи при цьому мали бути плавними й урочистими. Навіть пиття чаю супроводжувалося певним обрядом — чайною церемонією. Порушення обряду було ганьбою, свідченням невихованості й необізнаності, що принижувало і порушника, і присутніх.
Церемонії суворо закріплювали звичаї та традиції в суспільстві, підкреслювали нерівність між людьми.
Джерело: school.xvatit.com |
| Категорія: Стародавня історія | Додав: Teranova (19.12.2012)
|
| Переглядів: 1046
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
|
