|
|
 |
Реферат. Перська держава
1. Природа і населення Іранського нагір'я
На схід від Вавилонського царства, у кількохстах кілометрах від берегів Тигра,, ми бачимо гірські вершини —давно згаслі вулкани, які обмежують Іранське нагір'я. Іноді земля вибухає тут катастрофічними землетрусами. Дістатися до цієї суворої кам'янистої напівпустелі, що розкинулася на висоті близько 1300 м над рівнем моря, можна лише небезпечними козячими стежками. Посеред солончаків зрідка трапляються невеликі безстічні озера. Сухі й гарячі вітри шурхотять заростями прибережного очерету.
На цих непривітних землях поселився загадковий стародавній народ — арійці, які є предками багатьох сучасних народів. Шляхи й напрямки розселення арійців достеменно невідомі. Прибульці змішалися з корінним населенням. Життя зосередилось у нечисленних оазах. Річки в спекотну пору року пересихали. Ґрунти на Іранському нагір'ї вкрай неродючі, вода часто непридатна для пиття. Для розвитку землеробства тут будували зрошувальну систему.
Урешті тут утворилося кілька держав: Мідія, Персія, Лідія, Нововавилонське царство.
2. Утворення Перської держави
Персія підпала під владу Мідійського царства, яке започаткував Кіаксар. Його син Астіаг не був завойовником, він надавав перевагу полюванню та бенкетам. Дочку Мандану одружив із перським князем Камбізом. У такий спосіб Астіаг намагався владнати відносини з поневоленим перським народом. Син Мандани та Камбіза, Кір II, став згодом засновником Перської держави (550 р. до н. є.).
Кір II повстав проти діда (Астіага), переміг його у війні й узяв у полон. Панування мідян закінчилося.
Але Кір II не припинив завоювань. Він підкорив ще Лідійське царство в Малій Азії та зробив його царя Креза своїм підданим. Креза вважали найбагатшим поміж царів, про його багатство складали легенди.
Згодом настала черга Нововавилонської держави. За допомогою воєнних хитрощів Кіру II вдалося майже без втрат захопити міцно укріплений Вавилон.
Він звільнив понад 40 тисяч полонених євреїв і дозволив їм повернутися додому. У 529 р. до н. Е., під час походу проти масагетів Кір II зазнав поразки й загинув у битві. Його син, Камбіз II, відзначався лютою жорстокістю. Він підкорив і приєднав до Перської держави Єгипет, Парфію, Вірменію. Камбіз II наказав стратити полоненого єгипетського фараона, у храмів і жерців забрав усі землі, навіть заколов священного єгипетського бика Апіса.
Під час походу цар дізнався, що, скориставшися його відсутністю, у Вавилоні проти нього підняли повстання. У 522 р. до н. е. розлючений Камбіз II негайно виступив з військом у Межиріччя, але по дорозі несподівано помер.
3. Царювання Дарія І
Після смерті Камбіза II, у якого не було нащадків, на короткий час встановилося правління Гаумати, якого за змовою було вбито. Царем став ватажок заколотників Дарій із роду Ахеменідів (522-486 pp. до н. Е.). Він придушив повстання вавилонян, підкорив своїй владі Іонію, знов приєднав до свого царства Лідію та Фрігію. Потім Дарій рушив походом проти скіфів, але зазнав невдачі й повернувся додому, ледь урятувавши військо.
За його правління було здійснено кілька реформ. Так, у 515 р. до н. е. Дарій розділив свою державу на сатрапи. Їхні управителі — сатрапи — мали повну владу в окрузі, відповідали за господарство й торгівлю, мали право карбувати гроші. Особливим обов'язком сатрапів було збирання податків із населення. При сатрапах перебували писарі, підвладні цареві. Вони контролювали діяльність сатрапів.
По всій державі було збудовано чудові дороги, які добре охоронялися й мали особливу мережу поштових станцій. Царська дорога була головною. Станції на ній були розташовані через кожні три милі; для царських гінців завжди напоготові тримали коней. Державні повідомлення та царські вантажі доправляли особливі гінці, які мчали верхи, передаючи свій вантаж один одному на поштових станціях — по естафеті.
Люди казали, що Дарій міг обідати у Вавилоні рибою, яку вранці зловили в Середземному морі. Столицю перенесли в Сузи, поблизу Вавилона та Перейди. Було створено особливу службу нагляду за сатрапами й усіма підданими, власне, таємну поліцію. Головний доглядач і «таємні посланці» вишукували незадоволе-них, підслуховували розмови людей, відтак доповідали про них начальству.
Головні резиденції царя знаходилися в Екбатанах, Сузах, Вавилоні та Персеполі. У кожному з цих міст Дарій жив протягом однієї пори року.
Перська держава за часів правління Дарія І (522-486 pp. до н. е.) значно зміцніла. Тому Дарій почав завойовувати навколишні землі. Як уже згадувалося, перси зазнали невдачі під час походу на скіфів. Греції, цієї маленької країни та її волелюбний народ, перське військо також не здобуло, хоча надзвичайно прагнуло цього. (Детальніше про війни між персами й греками ви дізнаєтеся, вивчаючи Стародавню Грецію).
Проте персам удалося завоювати частину островів в Егейському морі, вони підкорили Єгипет, північно-західну частину Індії.
Унаслідок завоювань Перська держава стала величезною імперією, яка простягалася від Іонічного узбережжя до Індії, від Чорного моря до Єгипту.
4. Загибель Перської держави
Величезна імперія, яка об'єднала під владою Персії велику кількість народів і держав, трималася на силі зброї. Заколоти, боротьба за владу, що точилася в столиці, знесилювали державу. Водночас казкові скарби перських царів, багатства сатрапів, високий рівень розвитку торгівлі й ремесел, розквіт міст робили цю імперію спокусливою для завойовників.
У IV ст. до н. е., під час правління царя Дарія III Кодомана (336-330 pp. до н. е.), на Персію вирушив молодий македонський цар Александр — талановитий державний діяч і геніальний полководець. Його невелика армія була добре навчена й озброєна, тоді як армія Дарія, незважаючи на чисельну перевагу, мала низькі бойові якості. Вона складалася з армій народів, поневолених персами, тож воїни неохоче билися за інтереси своїх гнобителів.
У кількох битвах із македонцями перси зазнали жахливого розгрому. їхня армія почала танути на очах, воїни розбігалися. Урешті-решт, Дарія III усунули від влади та взяли під варту власні сатрапи. Коли виникла загроза колишньому цареві потрапити в полон до македонців, сатрап Бактрії Бес власноручно вбив Дарія.
Перська держава була завойована македонською армією й припинила своє існування. Вона стала величезною частиною новоутвореної держави Александра Македонського (детально про неї ви дізнаєтесь у розділі «Стародавня Греція»). По смерті Александра на території його держави утворилося кілька нових монархій на чолі з грецькими правителями.
Джерело: school.xvatit.com |
| Категорія: Стародавня історія | Додав: Teranova (19.12.2012)
|
| Переглядів: 5709
| Рейтинг: 2.5/4 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
|
