|
|
 |
Реферат. Похід Ганнібала в Італію
Карфаген був переможений, але не знищений. Він швидко відновив свої сили й готувався до нової війни. Продовження боротьби було неминучим, бо залишалися суперечності між суперниками. Гамількар Барка готував армію до війни в Італії, справедливо вважаючи, що перемогти Рим остаточно можна тільки на його власній землі. Для відкриття сухопутного шляху армії потрібно було підкорити населення Іспанії — племена іберів. Та під час боротьби з ними Гамількар випадково загинув.
Армію очолив його син — талановитий полководець Ганнібал (247-184 pp. до н. е.). Ще в дитинстві він присягнув батькові, що до кінця життя не припинить боротьби з Римом, і до самої смерті залишився вірним цій обіцянці.
Війна розпочалася на іспанській землі облогою та взяттям міста Сагунта, яке було союзником Римської держави. Загарбання Сагунта стало приводом для Риму оголосити війну Карфагену. Розпочалася Друга Пунічна війна (218-201 pp. до н. є.).
Ганнібал без зволікань пройшов з військом через Південну Галлію (південь сучасної Франції), перетнув Альпійський хребет і опинився на півночі Італії. Невдовзі він завдав першої поразки римлянам біля р. Тинини (218 р. до н. е.). Ще при переході через Альпи він втратив дві третини своєї армії, але за час нетривалого перепочинку на землях галльських племен, одвічних ворогів Риму, поповнив військо з їхнього числа.
У 217 р. до н. е. на берегах Тразименського озера потрапила в пастку й була розбита ще одна римська армія на чолі з консулом Гаєм Фламінієм.
Рішуча битва між ворогами відбулась у 216 р. до н. є. біля міста Канни. Могутнє римське військо кількістю у 80 тисяч воїнів очолювали консули Гай Тер-ренсій Варрон і Луцій Емілій Павел.
Маючи значну чисельну перевагу, римляни вдарили всіма силами в центр карфагенської армії. Але Ганнібал, майстерно керуючи військами, з обох флангів атакував і оточив римлян. Багато воїнів загинуло, на полі бою залишилося 50 тис. римлян з 80 тис. Серед загиблих був і Луцій Емілій Павел, який застерігав проти битви. Варрон відступив разом із кіннотою, яка ледь урятувалася від повного знищення.
З жахливого заціпеніння римлян вивів молодий Публій Корнелій Сципіон, син консула, розбитого Ганнібалом біля р. Тицини. Зібравши значні сили, Сципіон продовжив війну.
На допомогу Ганнібалові, також через Галлію та Альпи, вирушила ще одна армія, очолювана його братом Гасдрубалом. Але у 207 р. до н. е. римляни перехопили її та знищили. Сципіон переконав сенат, що лише перенесення воєнних дій на терени Африки змусить Ганнібала залишити Італію. У 204 р. до н. е. римська армія висадилася на землі Карфагена й одразу ж суфети відкликали Ганнібала з Італії.
У 202 р. до н. е. в Африці, біля міста Зама, сталася вирішальна битва римлян З з армією карфагенян. Незважаючи на майстерність і талант Ганнібала, Сципіон розбив його. Уперше й востаннє Ганнібал зазнав поразки. Сили Карфагена були вичерпані шістнадцятирічною війною.
У 201 р. до н. є. між ворогами було укладено мир. За угодою, Карфаген мав знищити весь свій флот. Матроси-карфагеняни вивели на рейд 500 кораблів і підпалили. Тепер Карфаген мав сплатити контрибуцію в 10 000 талантів (270 тонн) срібла протягом 50 років. Йому заборонялося без дозволу римського сенату вести будь-яку війну.
Унаслідок перемоги в Другій Пунічній війні Рим здобув нові заморські території — Іспанію, Північну Італію. Відтепер він став повним господарем на Західному Середземномор'ї, не маючи тут жодного суперника.
Джерело: school.xvatit.com |
| Категорія: Стародавня історія | Додав: Teranova (19.12.2012)
|
| Переглядів: 1350
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
|
