|
|
 |
Реферат. Утвердження демократії в Афінах за Перікла. Політичний устрій.
1. Утвердження демократії в Афінах за Перікла
У середині V ст. до н. є. Афіни стають квітучою державою. У цей час вони вступили в пору свого найвищого розвитку. Набув остаточного завершення демократичний устрій суспільства. Тому цей період справедливо називають «золотою добою» Афінської держави (479-431 pp. до н. е.). Він тривав від перемоги в битві при Платеях до початку Пелопоннеської війни та занепаду Афін.
Більша частина цього періоду припадає на правління Перікла, видатного державного діяча, людини передових поглядів, яка мала чудову освіту. Попри своє знатне походження, Перікл з роду Алкмеонидів став лідером демократів. Саме діяльність Перікла під час його правління (444-429 pp. до н. е.) сприяла піднесенню Афін.
Обдарований від природи, за свої промови, подібні до блискавок Зевса, прозваний Олімпійцем, Перікл став першим стратегом Афінської держави, зосередивши у своїх руках величезну владу.
Він здійснив глибокі перетворення в інтересах демосу, насамперед бідноти. Перікл запровадив платню громадянам, що обіймали державні посади. Тепер найбідніші з афінян, фети, могли перебувати на посадах суддів і розпорядників, отримуючи за це платню, без якої вони раніше не прагнули участі в державних справах. Перікл установив оплату відвідувань театру біднотою за державний кошт. Платили також за службу у війську.
Було змінено порядок призначення вищих урядовців — тепер майже на всі посади кандидати обиралися жеребкуванням. Таким способом уникали навмисного проведення до влади бажаних аристократам політиків. Тільки на посади, які вимагали здібностей, особливих знань чи моральних чеснот, обирали голосуванням, наприклад стратегів і скарбників.
Завдяки діяльності Перікла в Афінах остаточно сформувався демократичний устрій держави. Це була найпередовіша форма влади в умовах рабовласницького ладу.
2. Політичний устрій
Вищим державним органом в Афінах стали народні збори — еклесія, у яких брали участь усі громадяни віком понад 20 років. Будь-хто мав право внести на зборах пропозицію чи законопроект, скаргу щодо порушення законів, яку відразу ж розглядали. Щодесять днів еклесія збиралася неподалік від Акрополя, а згодом — у зручнішому місці — театрі Діоніса.
На еклесіях:
• оголошували війни та укладали мир;
• заслуховували посланців від інших народів;
• укладали угоди й союзи;
• обирали вищих урядовців і вислуховували їхні звіти;
• дарували й скасовували громадянські права.
Після народних зборів найважливішим органом була Рада П'ятисот — буле. Рада діяла постійно, вирішуючи поточні державні справи, керуючи фінансовими справами й торгівлею, контролювала стан флоту й арсеналу, стежила за добробутом міста й роботою посадових осіб.
Виконавча влада в державі була зосереджена в колегіях. Найвищою була колегія стратегів.
Стратеги відали справами війни і командування армії, військового суду, питаннями зовнішньої політики. Серед 10 стратегів один командував гоплітами, один — спорядженням флоту, один — охороною країни, два — охороною афінського порту Пірея, решта командувала армією в походах по черзі. Стратеги не підлягали щорічному звіту. їхні дії обговорювалися лише в разі воєнної невдачі, підозри в зраді, звинувачення в крадіжці тощо. Судити стратегів мали народні збори. Перший стратег фактично мав владу глави держави. Від 444 до 429 pp. до н. є. (крім 430) народні збори обирали на цю посаду Перікла.
Шляхом обрання призначалися також інші колегії. Найдемократичнішою установою в Афінах був суд — геліея. Суд складався із 6000 громадян і поділявся на 10 частин: по 500 суддів у кожній і 1000 резервних суддів.
Унаслідок таких перетворень у державі було фактично скасовано майновий ценз між громадянами на політичні права.
Громадянські права, за законом Перікла, надавалися лише тим, чиї батьки були народжені в Афінах.
За його правління казну Делоського союзу було перевезено до Афін, які стали використовувати її як власні кошти. За гроші союзників місто було прикрашено новими громадськими спорудами надзвичайної краси, зокрема з ініціативи Перікла збудували новий архітектурний комплекс Акрополь, який перетворився на меморіал на честь перемоги над персами. Було споруджено зал для проведення музичних і поетичних змагань — Одеон.
Афіни перетворилися на справжню столицю еллінської культури й демократи.
3. Основи афінської демократії, права та обов'язки громадянина
Політичний устрій Афінської держави спирався на активну участь в управлінні більшості народу — демосу. Цей устрій було створено на противагу олігархічним та аристократичним порядкам, які панували в інших грецьких містах-полісах.
Однак повні громадянські права в Афінах мала лише невелика частина населення. Це були тільки чоловіки, які досягли 20-літнього віку. Крім того, для отримання громадянства необхідно було народитися в Афінах, володіти землею і мати обох батьків за походженням афінянами. Ані раби, ані метеки або жінки до афінського громадянства не належали. Згідно з цим законом, діти самого Перікла, народжені в його другому шлюбі з мілетянкою Аспазією, не були громадянами Афін. Таким чином, повними правами та привілеями громадянств? користувалися лише 20% усього населення держави.
Усі громадяни пишалися своїм високим званням і ревно дбали про інтереси держави. Багаті громадяни, які належали до п'ятсотмірників, повинні були виконати літургію — зробити для держави коштовний подарунок. Таким підношенням могло бути спорудження за власні кошти храму, театру або іншої громадської споруди. Можна було побудувати бойовий корабель і утримувати його команду. Такий обов'язок сприймався не як тягар, а вважався за честь, ним пишалися. Грецький історик Фукідід писав, що громадян в Афінах шанували не за політичними поглядами, а за їхніми чеснотами та доброчесністю.
4. Пелопоннеська війна
Часи найвищого розквіту держави стали для Афін передоднем державної катастрофи, глибокої кризи та занепаду. У 431 р. до н, є. в Елладі розпочалася Пелопоннеська війна між Афінами та Спартою, яка тривала 27 років і мала трагічні наслідки для всього грецького народу.
Ця війна спалахнула через:
• прагнення Афін до панування над усією Елладою;
• намагання Спарти зупинити поширення демократії на держави Пелопоннесу;
• сперечання між Афінами та Спартою за панівне становище над державами Еллади й Середземномор'я;
• втручання персів у відносини між грецькими полісами, щоб спричинити розбрат.
Перси постійно втручалися в перебіг бойових дій між супротивниками, надаючи їм по черзі грошову допомогу. Таким чином персам удавалося тривалий час підтримувати ворожнечу, аж поки обидві держави вкрай не виснажили себе.
Пелопоннеська війна відбувалась у два етапи:
- Архідамова війна (431-421 pp. до н. є.);
- Декелейська війна (415-404 pp. до н. є.).
Переважаючи Спарту на морі, Афіни водночас поступалися ворогові в сухопутних військах майже вдвічі.
Тривала й виснажлива боротьба між двома найсильнішими грецькими державами призвела до цілковитої воєнної поразки Афін, причиною якої була внутрішня слабкість афінської демократії. Сили держави були роз'єднані суперечками між політичними угрупованнями, ворожнечею між аристократією та демосом.
Такі суперечки призвели до вигнання або страти талановитих стратегів — Ал-ківіада й Перікла-молодшого, сина видатного правителя. Сам Перікл помер від чуми під час облоги міста спартанцями в 429 р. до н. е.
Утративши своїх політичних і військових лідерів, афінський народ не зміг подолати політичної кризи. У місті панували лють і роздратованість демосу, який не розумів справжніх причин нещастя. У 404 р. до н. є. Афінська держава капітулювала. Пелопоннеська війна завершилася (було підписано «Нікієв мир»).
Спартанці встановили в місті олігархічне правління — «тиранію тридцяти», поставивши при владі найзнатніших аристократів. Переможці також були виснажені війною. Від Пелопоннеської війни найбільше виграла перська дипломатія, діями якої вдалося виснажити сили всіх грецьких держав.
Джерело: school.xvatit.com |
| Категорія: Стародавня історія | Додав: Teranova (19.12.2012)
|
| Переглядів: 2195
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
|
