|
|
 |
Реферат. Утворення Єгипетської держави
Утворення Єгипетської держави
1. Природно-географічні умови Стародавнього Єгипту. Ніл
На північному сході Африки протікає одна з наймогутніших річок світу — Ніл. Велична ріка несе свої води на північ серед безмежних піщаних пустель. За 200 км від місця до впадіння в Середземне море Ніл розгалужується на шість рукавів, які утворюють трикутник, що нагадує перевернуту грецьку літеру « А» (дельта). Звідси й назва всієї заболоченої долини — Дельта. Вода в Нілі тече із самого серця Африки. Там беруть початок два витоки — Білий і Блакитний Ніл. Першому дає життя озеро Вікторія, що розкинулось у тропічних лісах екваторіальної Африки, а другий виток починається в горах Ефіопії.
Спекотне, сухе повітря, гарячі вітри, що дмуть із заходу, з пустелі Сахари, відсутність дощів — ось що зустріло людей, коли вони ступили на неродючу землю цієї країни. Волога була тільки в прибережних болотах, що поросли густими хащами папірусу, які кишіли крокодилами, зміями, бегемотами. І ніколи б люди не оселилися тут, якби не одна особливість великої річки.
Перші поселенці помітили, що в червні з'являється блакитна зірка, яку вони назвали Сйріус. Варто лише їй засяяти на небі, як через кілька годин вода в Нілі починає швидко прибувати, розтікаючись на багато кілометрів в обидва береги. Селяни радісно зустрічали цю подію. У червні в горах, де бере початок Ніл, починають танути сніги, а в тропічних лісах розпочинається сезон дощів. Зливи вимивають із ґрунту перегній, що потрапляє у Білий Ніл, а потоки води з гір несуть у Блакитний Ніл частинки мінеральних порід. Обидва витоки з'єднують свої води, й обсяг Нілу зростає в 6-7 разів.
У листопаді річка повертається в русло, залишаючи на землі тонку та блискучу плівку намулу, що складається з твердих частинок деревини та гірської породи, принесених Нілом від самих витоків. Ця плівка чорного кольору, і, здавалося, земля ставала чорною. Тому жителі назвали свою країну Кемі, або Кемет («Чорна земля»). Намул був джерелом родючості, що забезпечувало нечу-вану врожайність землі й можливість заселення долини Нілу.
2. Населення
Перші жителі прийшли в долину Нілу в V тис. до н. є. — у часи неоліту. Вони полювали, рибалили, вирощували пшеницю, ячмінь, льон, розводили свиней, биків, овець. Спершу люди селилися на крайніх землях долини, бо їх лякали щорічні повені. Та з розвитком землеробства вони почали рухатися до русла Нілу.
Якими були єгиптяни?
Про них ми дізнаємося з речових і писемних джерел. Це були люди середнього зросту, сильної статури, з чорним прямим волоссям, інколи використовували перуку. Чоловіки носили короткі спідниці, жінки — довгий одяг.
Якщо землю долини не зрошувати, вона за кілька днів під спекою перетворюється на броню. Тому предкам єгипетських селян довелося створювати систему каналів, вирубувати хащі папірусу, висушувати болота. Річковий мул щороку поновлював високу врожайність землі. Територію, що розташована вище від рівня повені, доводилося зрошувати за допомогою шадуфів.
Це давало змогу збільшити площу орної землі. Землеробство було головним заняттям тутешніх жителів. На лани виганяли худобу, яка затоптувала зерно в ґрунт. 3 початком обробки міді та виготовлення посуду в Єгипті розвиваються ремесла. Велика врожайність рослин зумовила швидку появу надлишків зерна попри те, що єгиптяни використовували доволі примітивні знаряддя праці. Надлишки продуктів накопичувалися в руках знаті у вигляді багатства.
Раніше, ніж в інших народів, у Єгипті утворилася нерівність і приватна власність. Пригнічення незаможних верств посилювалося. Полонених, яких раніше вбивали, тепер перетворювали на рабів. Так у Єгипті з'являється експлуатація невільників.
3. Об'єднання Єгипту
З утворенням нерівності в Єгипті відбувається поділ населення на класи. Рабовласники здійснювали експлуатацію селян і рабів. Історія свідчить, що за утворенням класів неодмінно створюється й держава.
У Єгипті держава утворилася особливим шляхом. Жителі кожного великого селища будували зрошувальну систему, яка складалася з каналів і ставків. Таке селище із зрошувальною системою ставало центром округу, який називають грецьким словом ном (у Єгипті було 42 номи). На чолі кожного стояв місцевий правитель — номарх. Між номами не припинялася ворожнеча, спалахували війни. Ном-переможець поглинав ном, який програвав війну, і його зрошувальну систему. Наприкінці IV тис. до н. є. утворилися дві сильні держави: Південний (Верхній) та Північний (Нижній, або Дельта) Єгипет.
Близько 3100 р. до н. є. Південний Єгипет на чолі з царем Міною підкорив Північний Єгипет (Нижнє царство) і створив єдину сильну державу, господарство якої цілковито залежало від стану зрошувальної системи. Нова держава захищала інтереси рабовласників, а тому вела грабіжницькі війни, щоб захопити якомога більше полонених і приєднати нові землі. Так Єгипет завоював Синайський півострів, Нубію та Ефіопію, захопивши тисячі рабів і території, багаті на корисні копалини. Єгипетська держава була однією з перших держав в історії людства.
4. Влада і культ фараона
Володар держави в Єгипті називався фараон. Він вважався сином бога сонця Амона на Землі. Влада його була настільки необмеженою, що навіть вельможі плазували перед ним. Фараон правив в інтересах знаті та жерців — най-могутнішої панівної групи в країні. Скарбниця жерців іноді була більшою, ніж державна.
Селяни та раби нічого не відали про жорстоку боротьбу за владу. Для них могутність фараона була безмежною. Від його імені в кожному номі виголошувалися накази про початок робіт, вказувалося, яку роботу має робити кожен. Головним завданням держави в Єгипті була підтримка зрошувальної системи справною, бо від цього залежало становище всього господарства країни.
Щоб увічнити пам'ять про могутність влади фараона, після смерті володаря ховали у величних гробницях, а в певний період історії Єгипту — у пірамідах.
5. Будівництво пірамід
Кожної весни, коли торішній урожай уже було зібрано й спожито, по всіх номах глашатаї закликали селян до -«царських робіт». Найчастіше це було будівництво зрошувальної системи або пірамід. Селяни охоче наймалися, адже про тягом усього сезону їх годували за державний кошт, та й родина на час перебування селянина на будівництві мала на одного їдця менше, що збільшувало можливість дожити до нового врожаю.
Будівництвом керував спеціально підготовлений жрець-архітектор. Роботи розпочиналися з вибору будівельного майдану — скелястої платформи Гізе в Долині фараонів, яка була фундаментом майбутньої піраміди. По всій поверхні скелястого плато вирубували мережу неглибоких каналів, що перетиналися.
Потім у цю систему запускали воду, рівень якої позначали на стінках каналів смугою. Згодом, відкачавши воду, робітники зрубували скелясту породу, що була вище від позначки, а оскільки поверхня води завжди абсолютно горизонтальна, то й скеляста платформа також виходила горизонтальною. Фундамент піраміди був готовий.
Далі починали складати саму піраміду з кам'яних брил прямокутної форми, вагою понад 2 тонни кожна.
Брили видовбували в кам'яних кар'єрах і на човнах відвозили в долину. Кожний блок ретельно шліфували й закладали в піраміди. Піраміду обкладали ззовні білими відшліфованими плитами — так, що вся споруда виблискувала білосніжною громадою на сонці. Плити були підігнані так щільно, що між ними не залишалося найменшої шпаринки, — щоб грабіжники не змогли проникнути за скарбами фараонових гробниць. Грабування поховань було нелегкою та ризикованою справою, яка, проте, обіцяла швидке збагачення в разі успіху.
Часто грабіжники викидали тіло із золотої труни, розбивали золото на уламки і забирали його. Але траплялося, що злодіїв хапала варта Долини царів і тоді на них чекали жахливі тортури і люта смерть. Незважаючи на це, майже всі гробниці були пограбовані ще в давнину, мабуть, через місяць-другий після поховання. Грабіжниками часто були будівельники пірамід. Лише гробницю фараона Тутанхамона було знайдено вченими на початку XX ст. неушкодженою. Злодії не знайшли її, мабуть, тому, що вона знаходилася не в піраміді, а в мастабі, вхід до якої замаскували буревії піском і ґрунтом. А з часом люди про неї забули...
Долина царів стала місцем поховання всіх фараонів. Піраміди вже близько 5 тисяч років височіють велетенськими громадами, окремі з них сягають висоти трьох 16-поверхових будинків. Висота піраміди Хеоп-са — 146,7 м. Охороняє й прикрашає її чудернацький витвір рук людських — сфінкс. Це — кам'яний лев з головою похованого фараона. Люди вірили, що саме в нього переселилася жива душа померлого фараона. Піраміди — пам'ятники не лише могутності володарів Єгипту, а й велетенській людській праці, що створила споруди, про які кажуть: «Усе боїться часу, а час боїться пірамід».
Під пірамідою були побудовані кімнати, потаємні ходи. У спеціальному похоронному приміщенні знаходилася труна (саркофаг) із забальзамованим тілом фараона — мумією. Довкола клали коштовності, дорогий одяг, символи влади, приносили в жертву тварин, рабів. На труні, як правило, було зображення покійного.
Джерело: http://school.xvatit.com |
| Категорія: Стародавня історія | Додав: Teranova (15.12.2012)
|
| Переглядів: 1457
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
|
