Перші наскальні малюнки, на яких зображені лабіринти, з'явилися досить давно - в кам'яному столітті. Ідея доісторичного художника зазнала змін, проте передалася крізь століття і стала глобальним символом - лабіринтом із семи закручених навколо центру ліній.

Найдавнішим із знайдених вважають знак лабіринту, надряпаний на стіні усипальні в Луззанасе на острові Сардинія, зведеної як мінімум 4000 років тому. Останнім часом лабіринти, колись повні сакрального сенсу, стали звичним атрибутом парків і атракціонів, змінюючись і ускладнити в міру того, як трансформувалися уявлення людини про Всесвіт, своєрідною моделлю якого і був лабіринт.

Одна згадка про лабіринті малює в уяві сучасної людини надзвичайно складне, заплутане хитросплетіння ходів, вузьких стежок та тупиків, оточених кам'яними стінами. Такий звичний для нас образ насправді далекий від «першоджерела». Більшість стародавніх «класичних» лабіринтів створювалося за однаковим, цілком певного шаблону з однією-єдиною дуже звивистій стежкою, що веде від входу до центру. Такі збереглися до наших днів петрогліфи у вигляді лабіринтів, виявлені в Галісії, на північному заході Іспанії, і що датуються 2000 роком до н. е.., глиняні таблички з зображенням лабіринтів, знайдені в грецькому місті Пілосі, вік яких 3000 років, малюнки лабіринтів, нашкрябані на руїнах в турецькому Гордіоне, пов'язані з 750 році до н. е..


Квадратний лабіринт відтворений на стелі Палаццо Дукале в Мантуї (Італія), 1601
Інакше влаштовані ходи-головоломки, іменовані на англійський манер «Мейзі» (maze). Мейзі за своєю будовою більш витончені і заплутані фігури, ніж лабіринти. Як правило, в таких головоломках закладені кілька доріг до мети, два або більше входів і виходів, доріжки з'єднуються між собою і утворюють розвилки. Вирішити Мейзі, тобто пройти до його центру або якої-небудь мети, не так-то просто. Творці збудували складні завдання: вибрати правильний вхід, вгадати напрямок на розвилці або не потрапити двічі на одну й ту ж доріжку. Ідея Мейзі сходить до Середньовіччя і являє собою результат освоєння математичної науки, нас же цікавить класичний лабіринт як найбільш давній культурний символ.

Палац в Кносі

Буквальне значення грецького слова labyrinthos - "великий кам'яний будинок". Воно як не можна краще підходить Кносського палацу на острові Крит, слава про який живе вже більше трьох тисяч років завдяки міфу про Тесее і Мінотавра. Лабіринт, побудований, згідно з легендою, афінським зодчим Дедалом за наказом царя Міноса, представляв собою підземну мережу тунелів, які вели в оселю жахливого людинобиком - Мінотавра. Довгий час вважалося, що прообразом знаменитого лабіринту послужили обширні каменоломні, розташовані в околицях критського міста Гортіна. Однак у 1900-1930 роках англійський археолог Артур Еванс, проводячи розкопки в Кносі, відкрив царський палац колосальних розмірів, основна частина якого була побудована більше ніж за 1500 років до н. е.. Сьогодні грандіозна споруда площею близько 16 тис. м2, що складається із сотень химерно розташованих приміщень, багате коридорами й переходами, розміщеними на різних рівнях залами і відводять глибоко під землю сходами, інтерпретується археологами як прототип легендарного лабіринту Мінотавра.

Кносський палац сильно постраждав під час виверження вулкану на острові Фера близько 1450 року до н. е.., а після пожежі, що сталася приблизно в 1380 році до н. е.., був остаточно покинутий. В даний час деякі з приміщень реконструйовані. У результаті виявилося, що план палацу не відповідає класичної моделі з сімома доріжками. Про неї нагадують лише фрагменти фресок на стінах у вигляді візерунків - «меандр».

Вперше знаменитий символ лабіринту, відтворений пізніше в різних частинах світу, з'явився на Кносського монетах близько 300 років до н. е.., тобто тисячу років після майбутнього палацу.

Лабіринт - християнський символ

З поширенням християнства стародавній язичницький символ лабіринту поступово змінився і став сприйматися як алегоричний образ тернистого шляху людини до Бога або хресний шлях Христа. Лабіринт в християнській філософії та архітектури стає метафорою матеріального світу, проходячи через який людина повинна битися з Мінотавром - Сатаною. У лабіринті спокус і гріхів людина, подібно Тесею, може сподіватися тільки на власну стійкість і рятівну нитку Аріадни - Віру. Таке трактування символу лабіринту зумовила зміни в його дизайні. До XII століття домінуючим у християнській традиції стає лабіринт з одинадцятьма доріжками - це число для середньовічного християнина символізувало поняття «гріх». Накладення хреста поверх концентричних доріжок призвело до затвердження квадрантной форми лабіринтів, хоча найчастіше зберігалася і прихильність класичної конфігурації.

Один з двох невеликих

Один з двох невеликих "класичних" лабіринтів, вибитих на поверхні сланцю в Скелястих долині (Англія)
Саме в цей період подібні зображення з'являються на підлогах церков і соборів Європи. Чудові лабіринти, викладені кольоровим камінням, керамічною плиткою, мармуром, порфіром, прикрашали підлоги храмів у Шартрі, Павії, П'яченці, Ам'єні, Реймсі, Сент-Омер, Римі. Багато хто з них були декоровані алегоричними зображеннями Тесея і Мінотавра, сценами зі Священного писання. Призначення більшості церковних лабіринтів залишається неясним. Висловлюються припущення, що деякі з них могли використовуватися для правильного визначення дня Великодня. Частина лабіринтів, мабуть, служила об'єктом споглядання і дискусій в богословських бесідах. Відомо, що лабіринти в соборах Шартра, Реймса, Аррас і Санса стали своєрідною імітацією паломницького шляху в Палестину і часом називалися «Шлях до Єрусалима». У ті часи для більшості віруючих похід на Святу землю був неможливий, і вони здійснювали його у символічній формі - проходили весь церковний лабіринт на колінах, читаючи молитви.

Мистецтво створення лабіринтів початок зазнавати значні зміни з розширенням уявлень людини про світ. Великі географічні відкриття, успіхи природничих наук, виникнення вчення про множинність світів - все це відбилося на філософському сприйнятті лабіринту - символу Всесвіту і людського життя. Поступово зникають лабіринти, в яких все заздалегідь зумовлено і шлях можливий тільки по одній, раз і назавжди прокладеної доріжці. На зміну їм приходять все більш складні, з численними варіантами проходів, де людина сама обирає шлях серед заплутаних стежок і глухих кутів. Подібні лабіринти з живої огорожі стали неодмінною деталлю багатьох садів і парків Європи, перетворившись у вельми популярна розвага для аристократії. Численні лабіринти, що відрізняються різноманітністю і вишуканим смаком, були влаштовані у володіннях могутнього клану Гонзаго з Мантуї, прогулянка по лабіринту, створеному в 1669 році у Версальському саду, вважалася захоплюючою подорожжю, а лабіринт, висаджений в 1670 році в саду вілли Альтьері в Римі, став улюбленої забавою Папи Климента X, якому подобалося спостерігати за спробами своїх слуг відшукати вихід.

Найбільшого розквіту мистецтво створення «живих» лабіринтів досягло у Великобританії, перетворившись на один з національних символів королівства. До наших днів зберігся знаменитий лабіринт у Хемптон-Корті, влаштований в 1690 році для Вільгельма Оранського. За старовинним гравюрами був відновлений чудовий зразок лабіринту в саду Тюдорів в Хетфілд-Хауз в Хетфордшіре, як і раніше вражає звивистістю стежок лабіринт з лаврових кущів у Глендерген-Хауз в Корнуоллі, висаджений в 1833 році. Сьогодні лабіринти, все більше ускладнилася, створюються на основі математичних моделей і теорій. Влаштовані в парках і на туристських маршрутах, вони пропонують захоплююче інтелектуальне розвага, випробування на кмітливість і удачливість.

Що мала на увазі стародавня людина?

Кам'яний лабіринт на острові Борген (Італія) створений у Середні століття місцевими рибалками
Головною нерозгаданою загадкою стародавнього символу залишається його походження. Десятки гіпотез, висловлених на цей рахунок, так і не змогли пояснити виникнення, а потім поширення по всьому світу вигадливою малюнка звивисті доріжки. Можливо, цей образ був підказаний самою природою - спіралеподібні і лабіринтові форми характерні для раковин деяких молюсків, помітних в колонії коралів, підземних ходів мурашників. Бути може, стародавні художники, часто малювали прості спіралі і звивисті лінії, поступово удосконалюючи і ускладнюючи ці геометричні фігури, тим самим прийшли до символу лабіринту. На роль його «прабатьків» претендують і наскальні зображення концентричних кілець у вигляді чаші чи поглиблення, що відносяться до епохи неоліту і поширені уздовж усього Атлантичного узбережжя Європи. Ряд дослідників вважають, що еволюція саме цих форм призвела до виникнення символу лабіринту. Нарешті, висловлюються припущення, що лабіринтмалюнок міг з'явитися при спробах стародавньої людини зобразити складний рух сонця і планет.

Таємницю лабіринту до цих пір не вдалося розгадати. Можливо, самі його дороги ведуть людини від бажаної мети все далі і далі.