У пізньому неоліті, що охоплює майже все III тисячоліття до н. е., роль дніпро-донецьких племен в історії первісного населення сучасної території України різко зменшується. Значно скоротилася й територія їх поширення.

Ранній період історії неолітичного населення, що жило в сучасних межах України, тривав починаючи з другої половини VI до початку IV тисячоліття до н. е. У цей час відбувався перехід від мезоліту до неоліту лише у племен, що жили на південному заході й півдні України, де спочатку склалася буго-дністровська культура, а дещо пізніше — культура лінійно-стрічкової кераміки (дунайська культура).    

Наприкінці валдайського (вюрмського) зледеніння відбувалися істотні зміни в природі. Останній льодовик, повільно відступаючи до північних меж Європи і далі в арктичні широти, зник 8—10 тис. років тому. Він залишив по собі пустельний ландшафт дюнних пагорбів, морени з острівцями хвойного дрібнолісся, нагромадження валунів, численні озера. Цей період змінився голоценовим.

Цей період охоплює понад 25 тис. років. Він збігається у часі з різким похолоданням в усій Європі. Зниження температури, що почалося наприкінці середнього палеоліту, в Європі поширювалося з півночі та північного заходу (Фенноскандії) а у північно-східній частині колишнього СРСР — з півночі. Цей новий наступ льодовикових явищ знаменував настання останнього, досить значного за своїми масштабами, валдайського (вюрмського) зледеніння.