На кінець XVIII ст., коли процес зростання населення в Європі різко прискорив-
ся, чисельність українців сягнула близько 10 млн і після росіян вони залюднювали
найбільшу в Європі площу. Але не маючи власної держави й перебуваючи під чужо-

Одвічне просування східних слов'ян до родючих чорноземів Півдня, до Чорного
моря було постійним чинником історії України. До кінця XVIII ст. ця мета нарешті
була досягнута. Південна третина України відкрилася для розвитку головним чином

На початок XVIII ст. на верхівці суспільної структури Гетьманщини
вже міцно утвердилася новонароджена знать. Кінець козацької рівноправності
був майже невідворотним, бо східноєвропейські суспільства не знали ніякого іншого

Сільське господарство було у Гетьманщині основною формою життєдіяльності
населення, а торгівля та промисловість лишалися слабкорозвинутими навіть у по-

Починаючи з XV ст. російський експансіонізм був головним чинником історії
Східної Європи й зокрема України. З 1462 р., коли молода Московська держава
охоплювала якихось 24 тис. кв. км, до 1914 р., коли Російська імперія займала 23,8

Після провалу Мазепиних планів українці були змушені перейти до оборони. Та
поглинання Гетьманщини Російською імперією було довгим і затяжним. Не всі
російські правителі XVIII ст. були такими прибічниками централізму, як Петро 1.

Із часу встановлення над Козацькою Україною зверхності Москви остання
прагнула ввести пряме управління. Зі свого боку козацька верхівка, ще за доби
Руїни розчарована пропольською й протурецькою політикою, більше не ставила

На кінець XVII ст., після відвоювання поляками Правобережжя та утвердження
автономії Війська Запорозького, під безпосередньою зверхністю гетьманів лишало-
ся тільки близько третини території, що колись була підвладна Хмельницько-

Спочатку повстання 1648 р. розгорталося на користь української православної
церкви. Хмельницький неодноразово підкреслював, що однією з першочергових цілей
повстання є оборона православ'я, і як він сам, так і його послідовники щедро

Попри руйнування і спустошення під час повстання 1648 р. та за доби Руїни на
Україні продовжувало розвиватися культурне життя, охоплюючи все ширші верстви
населення. Як писав у 1655 р. араб-християнин Павел Алеппський, мандруючи