Перші підсумки результатів діяльності, загальний аналіз творчості та огляд і оцінка вартості зібраних ним джерел були вміщені в некролозі І. А. Малиновського на смерть цього видатного вченого, а також в статті "Владимирский-Буданов" в "Біографічному словнику професорів і викладачів імператорського університету Св. Володимира (1834-1884)".

В 1920-х - на початку 30-х років, коли в академічній науці велика увага приділялася дослідженню історії українського права, вийшла стаття С. Г. Борисенка "Російське великодержавництво в концепції західно-руського права", яка є першою спробою комплексного дослідження школи західно-руського права, де знайшла оцінку також і творчість М. Владимирського-Буданова.

Взагалі, в радянській історіографії М. Владимирський-Буданов визначався як буржуазний історик права. В площині політико-правової думки в Україні науковий доробок вченого досліджувала О. Ф. Скакун в праці "Политическая и правовая мысль на Украине (1861-1917)". В окремому розділі вона здійснила аналіз його політичних позицій, відносячи його до вчених ліберально-буржуазного напрямку.

Дослідження сучасних вчених передусім вивчають діяльність М. Владимирського-Буданова як в загальній оцінці наукової спадщини істориків західно-руського права, так і розглядаючи роботу юридичного факультету Київського університету. Серед сучасних студій уваги заслуговує стаття відомої дослідниці концепції західно-руського права Т. І. Бондарук "Основоположники київської історико-юридичної школи. М. Ф. Владимирський-Буданов і Ф. І. Леонтович", в якій визначаються світоглядні та методологічні позиції цих вчених.

Михайло Флегонтович Владимирський-Буданов народився у 1838 р. в селі Бороздин Тульскої губернії в родині священика. Навчався в училищі, а потім - у Тульській семінарії та Київській духовній академії, де основними обраними ним предметами були історичні та філософські науки. З 1860 по 1864 роки навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету.

Вже з університетської лави привабливими для нього стали питання розвитку історії права. В значній мірі на формування наукових інтересів М. Владимирського-Буданова впливали такі чинники, як загальне піднесення суспільно-політичного життя Росії часів реформ та сприятливе ліберальне середовище Київського університету, що склалося завдяки діяльності передових адміністраторів-освітян того часу - попечителя учбового округу М. І. Пирогова і ректорі М. Х. Бунге.

Тема кандидатської дисертації М. Владимирського-Буданова - "Древние уставные земские грамоты" - свідчить про його інтерес не до політичних фактів російської історії, а до історії закладів, точніше, до внутрішньої історії права. Надалі це зацікавлення тільки зміцнювалось, і після обрання молодого науковця Радою університету Св. Володимира для приготування до професорського звання, а потім - успішної здачі ним у 1865 р. магістерського екзамену 2,5 роки він присвячує роботі над магістерською дисертацією ні темою "Немецкое право в Польше и Литве". Цей твір став, по суті, першим дослідженням питання про проникнення до Польщі та на українські землі німецького права, зокрема, інститутів войтовства та магдебурзького права. Його праця "Немецкое право в Польше и Литве" була надрукована в "Журнале Министерства народного просвещения" і у 1870 р. удостоєна "Уваровської премії" Російської Академії наук.

Після захисту дисертації у 1869 р. М. Владимирський-Буданов приймає запрошення Демидівського юридичного ліцею в Ярославлі працювати на посаді екстраординарного професора кафедри історії руського права. У 1869 році він вирушає у річне наукове відрядження до Німеччини. У провідних західноєвропейських університетах вчений відвідував курси відомих правознавців та набував необхідні юридичні знання. В Гейдельберзі він познайомився з дослідженнями корифеїв німецької юриспруденції, прослухав курси К. Вангерова та І. Блунчлі.

Протягом перших п`яти років після повернення до Ярославля увага вченого зосередилася, в основному, на викладанні історії руського права. Отже, відчуваючи необхідність надання студентам, яким він читав повний курс історії руського права (у т. ч. литовське-руське право як його складову), комплексного матеріалу юридичних першоджерел, Михайло Флегонтович розробив та видав у 1872, 1873, 1875 три випуски "Хрестоматии по истории русского права". До неї він включив найважливіші пам`ятки давньоруського законодавства з тлумаченням до них, широкою бібліографією та своїми коментарями.

Діяльність вченого приносила значні результати вже на початковому етапі його наукової кар`єри, адже до нього не було жодного загального курсу з історії руського права, окрім книги історика руського права О. Рейца "Versuch ŭber geschichtilche Ausbildung der russischen Staats – und Rechtsverfassung" (Опыт истории русских государственных и гражданских законов) (1829 р.), яка була перекладена російською мовою і видана у 1836 р. Хрестоматію М. Владимирського-Буданова використовували багато поколінь правознавців.

В Ярославлі М. Ф. Владимирський-Буданов розпочав роботу над докторською дисертацією, темою якої він обрав історію освіти в Росії з часів Петра Великого. Після успішного захисту дисертації "Государство и народное образование в России XVIII в." (1874 р.) він переїжджає до Києва і з 1875 р. працює на посаді ординарного професора кафедри російського права в Київському університеті.

Відкриваючи у 1834 р. університет у Києві, уряд ставив мету посилити контроль над "ополяченою" територією приєднаних до Російської імперії в кінці XVIII ст. після поділів Речі Посполитої українських та білоруських земель до Російської імперії та поступово утверджувати тут російську правову систему і російську мову. З огляду на це новоствореному Київському університету визначалася роль охоронця південно-західних губерній Російської імперії від суспільно-політичного та культурного польського впливу.

В рамках цієї політики Київському університету було визначено вести дослідження західно-руського права. Робота в Києві дала можливість М. Владимирському-Буданову відновити вивчення історії західно-руського права. Тому цей етап діяльності вченого можна розглядати як другий період його наукової творчості. Питання про окреме наукове дослідження західно-руського права виникло після поділів Речі Посполитої наприкінці XVIII ст.

Т. І. Бондарук визначає чинники, які зумовили появу концепції західно-руського права. До них належав, насамперед, бурхливий розвиток історичної науки, що заклало підґрунтя для розвитку науки історико-юридичної (об`єктами досліджень стають пам`ятки державно-правового змісту); "юридизація історії" та поширення в Росії історичної школи права.

Отже, для досліджень М. Ф. Владимирського-Буданова в галузі західно-руського права в Київському університеті створилася певна законодавча та початкова наукова база. Ще в першому статуті Київського університету 1833 р. було визначено, що на юридичному факультеті викладаються російські державні закони із включенням "тех местных законов, кой действуют в некотормх токмо губерниях". З 1835 р. читання цих місцевих законів в Київському університеті було доручено Г. М. Даниловичу, ординарному професору поліційних та кримінальних законів, який до цього часу вже здобув репутацію серйозного дослідника розвитку литовсько-руського права.

Раніше Г. Данилович обробив та видав найбільш цінні пам`ятки з історії Литовсько-Руської держави та його права: у 1826 р. - "Судебник" Казимира, а у 1827 р. -"Летопись Литви и Руси". М. Ф. Владимирський-Буданов дає високу оцінку діяльності цього вченого. Він вважає, що Данилович не зробився "Сперанським західної Росії" через різкі коливання уряду щодо питання збереження історично-сталих для західних губерній правових норм в межах загальноросійської правової системи. Окрім Г. Даниловича над західно-руською темою в Київському університеті працювали інші дослідники: історики В. Антонович, М. Дашкевич. Історію права розглядав М. Іванішев, увага якого зосереджувалася на слов`янському і, зокрема, литовсько-руському праві. Ці вчені відкривали для російської історії нову галузь - "цілу до цього невідому й чужу половину російської історії, історії західної Русі".

Наголошуючи на важливості вивчення історії західно-руського та польського права, М. Владимирський-Буданов обстоював необхідність відкриття в університеті кафедри історії слов`янського права, яка повинна була існувати згідно зі Статутом 1863-го року. Він вважав, що успіх вивчення стародавнього західно-руського та польського права знаходиться в тісному зв`язку з відкриттям в університеті цієї кафедри. Думка про її створення до того вже висловлювалася Г. Даниловичем. Ідея нової науки - слов`янського права - поступово впроваджувалась і в працях М. Іванішева.

Втім, питання заснування кафедри слов`янського права ще довгий час залишалося на порядку денному університетського життя. Навіть після затвердження Статутом 1863 р. (загальним для всіх російських університетів) кафедри слов`янських законодавств не вщухали дискусії щодо її необхідності. Так, при обговоренні цього пункту у 1867 р. ради юридичних факультеті" Московського та Новоросійського університетів не знайшли доцільним поєднання кафедри історії слов`янських законодавств з кафедрою історії російського права. На їх думку, через це втратилася б можливість самостійного вивчення історії слов`янських законодавств, в той час як Рада Харківського університету висловилася саме за таке поєднання. Таке переконання пояснювалося тими обставинами, що згідно зі Статутом кількість кафедр була обмеженою, а потреба заснування нової кафедри судового права бачилася для них більш нагальною.

Прагнення М. Ф. Владимирського-Буданова відкрити кафедру історії слов`янського права пояснювалося розумінням особливої ролі литовсько-руського права, яке, за переконанням вченого, стало разом з московським правом спадкоємцем давньоруського права. На думку М. Владимирського-Буданова, на російському праві періоду імперії відбилися як особливості московського, так і литовсько-руського права.

Ця ідея лягла в основу періодизації історичного процесу в праці "Обзор истории русского права", в якій автор відокремлює:

• період земський (або князівський) - ІХ-ХІІІ ст.;
• період московський (точніше - двох держав: Московської і Литовської) - XIV -XVI ст.;
• період імперії - XVІІІ-XIX ст.

Такий поділ на періоди означав, що Московська держава не була виключною правонаступницею Київської Русі, і не позбавляв тим самим "західно-руські землі (українські і білоруські) початку історії своєї державності". До того ж, ідея про існування двох незалежних держав Литовської і Московської - розмежовувала наукові дослідження окремих розділів історії права та відстоювала самобутність західно-руського права.

Розуміючи нагальність проблеми очолювання кафедри історії слов`янських законодавств та підготовки для неї кваліфікованих викладачів, юридичний факультет Київського університету у 1880 р. відправляє Михайла Флегонтовича у річне закордонне відрядження. У звіті за результатами відрядження 1880-1881 року М. Владимирський-Буданов зазначає, що він працював у Варшавських і Віленських архівах з метою ознайомлення з невиданими матеріалами та з рідкісними виданими творами із слов`янського права, а також задля особистої наради з відомими юристами-слов`янознавцями про належну постановку цієї майже зовсім нової науки.

Результатами відрядження та усієї наполегливої творчої діяльності вченого стали наступні праці:

• "Население Юго-Западной России от полов. XIII до полов. XVII";
• "Обзор истории русского права".

Нариси з історії руського права:

• І. "Поместья Литовского государства";
• II. "Черты семейного права XVI в.";
• III. "Крестьянское землевладение в Западной России до половини XVI в."; "Население Юго-Западной России от полов. XV в. до Люблинской Унии"; "Отношение графа П. А. Румянцева к порядкам бывшей гетманщины"; "Формы крестьянского землевладения в Литовско-Русском государстве XVI в."; "Судебник 1589 г.; его значение и источники".

Праці дослідника, присвячені історії литовсько-руського (західно-руського права) складають найбільшу частину його творчої спадщини.

Таким чином, діяльність М. Ф. Владимирського-Буданова мала величезне значення для виокремлення українського права як окремої галузі правової історії та відображенні його особливостей у багатьох наукових творах.

Література

1. Борисенко С. Г. Російське великодержавництво в концепції західноруського права// Україна: Журнал циклу наук іст. (ВУАН) -1931. - №3. - С. 88-145.
2. Прозорова Н. С. Владимирский-Буданов М. Ф. // Украинская советская знциклопедия. - К. -1979. -Т. 2. -С. 262.
3. Бондарук Т. І. Основоположники Київської історико-юридичної школи. М. Ф. Владимирський-Буданов і Ф. І. Леонтович. - К. - 1995. - 25 с.
4. Краковский К. Предисловие // Владимирский-Буданов М. Ф. Обзор истории... - С. 33.
5. Бондарук Т. І. Основоположники Київської історико-юридичної школи. - С. 17.
6. Владимирский-Буданов М. Ф. Отчет о годичной командировке 1 880-1881 г. // Университетскиє известия. - К. - 1881. - № 11. - С. 2