Немає сумніву, що Мазепа був відомою постаттю далеко поза межами України. У Москві високо цінили особу гетьмана Мазепи. За свої успіхи й заслуги гетьман, як другий із черги, був нагороджений у Москві в 1700 р. тодішнім найвищим орденом св. Андрея, а 1703 р. отримав від Августа II теж найвище тодішнє польське відзначення - орден "Білого Орла".

Бажаючи показати своє признання для деяких своїх полководців та співробітників, цар доручив німецькому дипломатові на московській службі, баронові Гайнріхові фон Гуйссенові, вистаратися від "римського цісаря німецького народу" різні титули, у тому числі й для Мазепи титул "Князя св. Римської імперії" (Reichsfürst).

Гуйссен згадує у своїх споминах, які через несподівану смерть на кораблі під час повороту з Росії до Німеччини залишились данському вченому, Петрові ван Гавен, професорові університету у Сорое. Там іде мова про те, що на доручення царя він вистарався на віденському дворі титул графа для царського канцлера Ф. Головкіна, титул князя для відомого фаворита царя Олександра Меншикова та гетьмана Мазепи. При тому Гуйссен зазначив, що через нестачу грошей, він не міг викупити княжої грамоти для гетьмана Мазепи.

Може бути, що Гуйссенові забракло грошей, однак, як це виходить зі свідчень генеральних старшин та сестрінка гетьмана, Андрія Войнаровського (після смерті Мазепи в Бендерах), гетьман передав був Меншикову на цю ціль суму у висоті 3.000 дукатів. Що Мазепа дійсно був дав гроші Меншикову на видатки у зв’язку з цією княжою грамотою, знаходимо потвердження в листі самого Гуйссена з дня 8 червня 1707 р. до цісарського міністра закордонних справ, кн. Шенборна, в якому він зазначає, що Меншиков негайно вишле до Відня належну суму, як тільки буде готова княжа грамота для Мазепи.

Дещо більше світла кидає на справу цієї княжої грамоти лист Мазепи до цісаря Йосифа І, що находиться в "Райхсадельсамт" Австрійського Державного Архіву у Відні. У ньому, без дати, але правдоподібно в 1707 р. по-німецькому написаному листі до цісаря, Мазепа згадує на вступі про свої заслуги у війнах проти турків, зокрема про участь по стороні "Святої Ліги", яку то в 1684 р. був зорганізував його батько Леопольд І, проти Оттоманської Порти.

Далі, Мазепа пише про своє становище та владу, яку він виконує як гетьман України, покликуючись на факт, що "Його Цісарський Маєстат", зволівши надати княжий титул Меншикову, не відмовить у проханні також його наділити княжим титулом. З уваги на це, пише далі Мазепа, що в нього немає дітей, він просить рівно ж наділити княжим титулом його сестрінка, Андрія Войнаровського, як його наслідника на Гетьмана України.

Згідно з урядовими замітками на останній сторінці Мазепиного листа, на зарядження цісаря та за підписом кн. Шенборна, 1 вересня 1707 р. тільки Мазепі наділено титул "Князя св. Римської Імперії", що теж зазначено у реєстраційній книзі про наділення шляхетських титулів (том XII). На тій же самій сторінці листа Мазепи рівно ж знаходиться дописка "l Sept. 1707, Nulla expeditio. " На нашу думку, ця дописка походить з пізнішого часу, на що вказує інший почерк письма.

Ця дописка є також доказом, що Мазепі не послано цієї грамоти, одначе її сьогодні в Австрійському Державному Архіві немає, хоч її там бачив ще в 1887 р. німецький дослідник, М. Ґрітцнер, дальша доля й невідома. Все ж таки збереглася кольорова копія княжого гербу Мазепи, що її зробив і помістив у своїй статті кн. А. В. Дабижа, нащадок по матері Дмитра Горленка, прилуцького полковника за часів Мазепи, російський дипломат і член російської амбасади у Відні. Хоча княжий титул міг імпонувати Мазепі, однак, як це слушно завважує С. Томашівський, гетьман "дивився на цю почесть підозорливо, добачуючи в сім інтригу Меншикова, по лляну: "promoveatur ut amoveatur".

Про інтриги Меншикова довідався Мазепа з листа кн. Анни Дольської. У тому листі вона остерігала його перед тим москалем, який "копає під ним яму і усунувши його, сам хоче стати гетьманом". Видно Мазепа був того свідомий, бо, прочитавши цього листа, сказав Пилипові Орликові: "Я сам добре знаю, що вони задумують робити зі мною та зі всіма вами: мене хочуть задовольнити гідністю князя римської імперії, всю старшину викорінити, наші міста забрати під свою владу, поставити в них своїх начальників та губернаторів... іншим разом князь Олександр Данилович просив у царя для себе чернігівське князівство, через яке він пробиває собі дорогу до гетьманства".

Вже згаданий лист Гуйссена за 8 червня 1707 р. ще більше потверджує інтригу Меншикова, який не з великої любові до Мазепи старався через Гуйссена приспішити у Відні надання княжої гідності гетьманові. Тому, на нашу думку, хоч Мазепа міг бути зацікавлений цією гідністю, хоч би з уваги на свого сестрінка, і хоч Мазепа дав Меншикову на заплату за виготовлення княжої грамоти суму 3.000 дукатів (які мабуть "прилипли" до рук грошолюбця кн. Меншикова), маючи явні докази інтриги останнього, гетьман не з причини нестачі грошей, як це за Гуйссеном пише ван Гавен, але просто не спішився, щоб отримати цю княжу грамоту. Відомо, що Мазепа був дуже багатим і напевно без допомоги Меншикова міг подбати, щоб йому своєчасно прислане з Відня цю княжу грамоту.

До речі, твердження С. Томашівського, а за ним Б. Крупницького та О. Оглоблина, що Мазепа не отримав своєї княжої грамоти з причини заходів царя через свого посла у Відні, барона Й. Кр. фон Урбіха, який просив цісаря не видавати цієї грамоти гетьманові, відповідає правді; однак ці заходи цар поробив уже після переходу гетьмана на шведську сторону (24 або 26 жовтня 1708 р.). Не може бути сумніву, що в тих критичних воєнних роках 1708-1709 Мазепі й в голову не приходило старатися про цей княжий титул. Крім того, немає ніяких доказів на те, щоб гетьман дійсно робив які-небудь старання у Відні, аби цю грамоту одержати. Нарешті, раз надана княжа гідність Мазепі зоставалася правосильною без огляду на те, чи йому доручено чи не доручено його княжу грамоту.

Надання княжої гідності Мазепі було в Європі загально відоме. Популярний німецький журнал Ной Ерефнетер Більдерзаль у виданні з 1710 р., згадуючи Мазепу, пише: "Князь Мазепа, як начальний вождь Запорожських Козаків..."

Урядовий англійський часопис "Лондонська газета", згадуючи про перехід Мазепи до шведів, пише: "Ми маємо відомості з російського табору на Україні, що князь Мазепа, генерал козаків, перейшов на сторону шведського короля... Цар ще раніше вистарався для генерала Мазепи почесть князя імперії."

Література

1. Борщак І., Мазепа. Людина й історичний діяч, "ЗНТШ", т. 152, (1933), с. 1.
2. Вишневський Л., Мазепа: історія життя і зради, "Наука і суспільство", 1985, ч. 9, с. 34-37.
3. Дабыжа А. В., Мазепа - князь и его шляхетский и княжеский герби, "Киевская старина, 1885, т. XIII, с. 714-718.
4. Дорошенко Д., Мазепа в історичній літературі і житті, "ПУНІ", (1938), т. 46. с. 3-34.
5. Єнзен А., Три листи Мазепи, "ЗНТШ", 1909, т. 92, с. 239-241.
6. Каманин И., Мазепа и его прекрасная Елена, "Кіевская старина", 1886, т. XI, с. 522-535.
7. Костомаров Н., Мазепа и мазепинцы. Полное собрание сочинений, Ст. Петербург, 1905