Діра поховано в іншому місці – "за св. Ориною". Сполучення двох імен – Аскольда та Діра – як соправителів, викликає великі сумніви. Треба гадати, що князювали вони не одночасно. Аль Масуді виразно писав про Діра, як про першого серед князів. М. Грушевський вважав, що Дір князював після Аскольда, а може й після Олега, так само дивляться М. Таубе і о. І. Нагаєвський. Митрополит Іларіон вважає, що правили вони одночасно.

Викликає багато суперечок сама Аскольдова постать. За літописом – Аскольд і Дір були боярами новгородського князя Рюрика, які захопили в Києві владу. В останніх часах питанням походження Аскольда зайнявся М. Таубе: він вважає, що Аскольд – швед, який прибув до Києва з дружиною через Західну Двіну і не мав нічого спільного з Рюриком. Але, поруч з гіпотезами, які припускають варязьке походження Аскольда, є й інші: ще О. Шахматов вважав Аскольда за слов'янина, навіть за Києвого сина; за ним пішов М. Приселков, а з сучасних дослідників – Б. Рибаков, який виводить ім'я Аскольда від річки Оскіл, і пише – "Оскольд". Константин Порфірородний згадує договір між Василем 1 і Руссю (Аскольдом) – (р. 873-874).

На ті ж роки припадає створення першого Рафальштеттенського митного статуту, датованого часами короля Карломана (880 р.) або Людовіка Німецького (р. 876), яким встановлювалося мито з краму, доводжуваного з Русі до Баварії. Усі ці факти: договори з Баварією та Візантією, похід на Царгород, масове хрещення – свідчать про існування в середині IX ст. могутньої державної організації.

Слова патріарха Фотія про підкорення Руссю сусідніх народів цілком потверджуються вказівками Никонівського літопису: 865 року "воєваша Аскольд і Дір полочан", а 866 року, сказано в "Історії російській" В. Татіщева: Аскольд і Дір "ходи на кривичі й побіди їх". Цікава вказівка Никонівського літопису з року 864, що "убієн бисть от болгар Аскольдов син". Очевидно, були якісь воєнні дії в Болгарії. Так, з окремих розірваних фактів вимальовується образ Київської держави-Русі середини IX ст., що підкоряє сусідів, воює з Візантією, укладає з нею та іншими державами мирові угоди і нарешті – приймає християнство.

Усі ці факти дали російському історикові В. Ключевському право писати, що "Руська держава була заснована діяльністю Аскольда, а за ним Олега. З Києва, а не з Новгорода, пішло об'єднання слов'ян." Формування цієї держави довгий час не привертало уваги істориків, як пройшло не поміченим і для Заходу. Це був час, коли Європа була охоплена боротьбою германських племен за об'єднання, за творення державних одиниць. До того ж авари на довгий період створили заслону між германським та слов'янським світами, і лише перемоги Карла Великого відкрили очам Західної Європи вже сформовані слов'янські об'єднання. Діяльність св. братів Кирила та Методія зв'язала Захід із Сходом християнством.

На сході Європи точилася своя боротьба, формувалися об'єднання, нав'язувалися культурні та економічні зв'язки з Азією, з Арабським халіфатом, Персією, Візантією; поширювався обмін культурними цінностями із старими, світового значення культурами Сходу й творилася нова, блискуча культура, в якій у гармонійне ціле зливалися чужоземні впливи. На Сході Європи зароджувалася нова могутня потенціальна сила – Україна-Русь В організації першої Київської держави брали деяку участь нормани.

УІІІ-ІХ ст. були добою, коли нормани, під назвою яких об'єднували населення Скандинавії – шведів, норвегів, а також данів, – на чолі з своїми ватажками-вікінгами, почали вдиратися до різних земель та плюндрувати й грабувати їх. Деякі з них осідали на захоплених землях, інші верталися додому з пограбованим добром. Згодом окремі групи варягів стали найманим військом. У VIII ст. нормани, яких наші літописи звали варягами, з'явилися у верхів'ях Волги і, підкоривши фінські племена – мерю, мурому, мещеру – опанували Волзький шлях. Близько 800-го року заснували варяги Стару Ладогу – Алдейпобурґ, інша група їх оселилася тоді ж у гирлі Двіни і заснувала Зеебург, де пізніше постала Рига.

На початку IX ст. нормани нападають на Західну Європу: руйнують Німеччину, Францію, Англію. На невеликих човнах піднімаються ріками і нищать Майнц, Вормс, Ахен. Сеною піднялися люди до Парижу і 10 місяців тримали його в облозі. Допливли до Ісландії, Гренландії; через Ґібралтар пройшли до Середземного моря. Подекуди засновували свої держави: у Франції – Нормандію, на Середземному морі об'єднали Сицилію та південну Італію й створили норманське королівство. Близькі до цих західноєвропейських подій оповідання наших Літописів про постання держави в землі словенів.

Під 859 роком оповідає літопис, що варяги прийшли із замор'я, поклали данину на "чудь, й на словенех, на мери, й на всех (весі – Н. П. -В.) кривичах". В цьому оповіданні відмежована обшир володіння варягів. 862-го року ці племена "изгнаша варяги за море", але вони не спромоглися зорганізувати свою владу і закликали із замор'я інших варягів. Прибули три брати: Рюрик, Синеус і Трувор. Рюрик сів у Новгороді, Синеус – в Білоозері, а Трувор – в Ізборську. По смерті братів Рюрик став єдиновладним князем. У Рюрикові Н. Бєляєв, а за ним і П. Ковалевський бачать Рорика, конунга Фризії, примушеного в середині ЇХ ст. покинути її.

Літопис зазначає межі його володіння: Новгород – в землі словенів, Полоцьк – кривичів, Ростов – мері, Білоозеро – весі і Муром – муроми. Так на півночі в середині IX ст. постала держава, яка охоплювала землі словенські (словени, кривичі) та фінські (меря, весь, мурома). У той час на півдні, в землі України-Русі, вже існувала велика держава з центром у Києві. Так у ІХ ст. творяться дві окремі, незалежні держави: напівфінська Новгородська та слов'янська Київська.