Козацька держава
Повстання 1648 р. спочатку було таким, як і у попередні козацькі рухи: козаки виступали за збереження своїх вольностей. Але новий виступ був підготовлений набагато краще і невдовзі охопив всі українські землі, знищивши в Україні польську владу. Мета була одна - утворення Української держави. Для цього треба було розбити Польщу, визволити всі українські, землі і об'єднати їх у велику незалежну державу.
Для досягнення проголошеної мети Хмельницький вважав за необхідне використати сили народних мас, створити велику армію і укласти союз з Кримом.
Однак зовнішні та внутрішні обставини, що склалися, не дали змоги реалізувати ці плани. Передусім поглиблювалися суперечності між селянством з одного боку, і козацькою старшиною та шляхтою з другого. Союз з Кримом виявився хистким: татари боялися зростання козацької самостійності і намагалися усіма силами перешкодити цьому.
Після Зборівського договору козацька старшина спробувала обіпертися на Польщу,вважаючи, що козаччина зможе набрати сили у Речі Посполитій, якщо тільки зміцніє влада короля і ослабне вплив польських магнатів. Саме тому Хмельницький усіляко демонстрував лояльне ставлення до Польщі.
Проте Польща, не виправдала цих сподівань. Тоді Хмельницький звернув свою увагу на Московщину. З самого початку повстання Москва надавала Україні економічну допомогу. В політичних стосунках вона вичікувала остаточних наслідків українсько-польської війни.
Хмельницький не думав піддаватися під абсолютну владу Москви і тому були прийняті конкретні умови возз’єднання:
- Україна - має право власної управи, - незалежно од царських урядовці.
- Право власного законодавства і судівництва.
- Право вибирати вільними голосами Гетьмана і урядовців.
- Право приймати послів та зноситися з чужоземними державцями.
- Давніші права городів і права та вольності станів, духовного, шляхетського, міщанського, козацького і посполитого щоб були не порушені.
- Реєстрового війська щоб було 60000.
- Україна мусить платити державцеві данину, але щоб до цієї справи московські збірники не втручалась; вона повинна помагати цареві військом на війнах, а цар повинен захищати її та обороняти од польського завзяття.
Союз з Москвою означав новий розрив з Польщею. Україна, користуючись, тим, що у Московському царстві існували гострі внутрішні соціальні проблеми, мала змогу йти до власної мети - створення української державності.
Устрій держави нагадував запорозький лад, але організаційні форми, які виправдали себе серед не чисельного населення Січі, не відповідали потребам великої країни. Це стосувалося передусім головного органу січового народоправства - ради. Функції Генеральної ради перейшли до ради старшин, що збиралися кілька разів на рік для вирішення найважливіших справ. Але й ця рада не мала повної законодавчої компетенції, а була лише дорадчим органом - останнє слово лишалося за гетьманом.
Вільна людина - вільна праця, вільна країна
Відродження України постає разом з питанням прав України як самостійної держави.Водночас актуальним є питання про права окремої людини. Людина - початок держави, її осереддя, основа всіх починань, надій і майбутнього.
Що саме розуміється під правами людини, пояснює міжнародний документ під назвою - "Декларація прав людини", який взяли до виконання більшість країн світу.
Згідно з "Декларацією" всі люди народжуються вільними, всі мають право на життя, свободу. Люди рівні перед законом, мають право пересуватися по своїй країні, а також їздити в інші країни і повертатися в свою країну. Всі люди, досягши відповідного віку, мають право ставати до шлюбу. Кожен самостійно або разом з іншими людьми має право володіти майном. Люди рівні між собою незалежно від того, якої віри вони тримаються, всім гарантується свобода сумління, громадяни мають право, орати участь в управлінні країною, бути обраними до органів влади. Всім забезпечується право на працю, відпочинок та освіту. Початкова і середня освіта мають бути безплатними.
Найголовніші права людини - громадянина незалежної країни підтверджено "декларацією при державний суверенітет України", Законом про громадянство України, декларація містить у собі стислий виклад головних засад державною життя. Основою, гордістю і багатством країни є вільна людина. Права і свободи кожного захищають закони, а ми, зі свого боку, повинні їх виконувати. Таким чином у державі дотримуватиметься лад і виконуватиметься воля народу.
Незалежна Українська держава існує в межах своїх кордонів. Україна не зазіхає на чужі землі, ми хочемо жити в мирі і згоді з усіма народами і країнами. На сторожі національної держави стоїть народна влада, яка піклується про кожного і про всіх разом. Всі, хто живе на Україні, становить народ і країни, який є володарем і господарем республіки.
Влада в республіці обирається усім народом. Вона поділяється на законодавчу, виконавчу і судову. Законодавча - Верховна Рада, Президент - приймає, закони, вирішує головні питання державного життя. Виконавча - Кабінет Міністрів - виконує, втілює рішення законодавчої влади. Судова - Верховний Суд - стежить за дотриманням законів республіки, карає за їх порушення.
Всі, хто мешкає у республіці, незалежно від національності, віку, статі - рівні перед законом.
Земля, надра, все, що знаходиться в межах республіки - власність народу України, всенародне, національне багатство. "Декларація" передбачає, що Україна матиме власні гроші, банки.
Особливо підкреслено право вільного розвитку всіх народів України, на національне і культурне відродження. Окремим пунктом передбачено повернення у власність народу історичних і культурних цінностей, які з тих чи інших причин опинилися за межами України.
Принципово новим є проголошення права України на створення власних Збройних сил.Україна урочисто проголошує, що незалежна Українська держава в майбутньому не вироблятиме, не матиме і не використовуватиме атомної зброї.
Завершується "Декларація" розділом, де вказується, що незалежна Україна сама вирішує питання, зносин з іншими країнами світу и участі республіки в міжнародних організаціях.
Як бачимо, "Декларація" має перетворити Україну в незалежну національну державу, яка самостійно вирішуватиме всі питання, внутрішнього і зовнішнього життя на основі законів і волі народу.
Головні засади "Декларації" підтверджені Актом про незалежність України, прийнятим Верховною Радою 24 серпня 1991 року.
1 грудня 1901 року на Україні проведено всенародний референдум (опит населення). Народ України - сказав "так" незалежній вільній Українській державі!
Акт проголошення незалежності України:
- Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року,
- продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні,
- виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами,
- здійснюючи Декларацію про Державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави - України.
Територія України є неподільною і недоторканою. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.
Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення 24 серпня 1991 р.
Верховна Рада України.
Література
- В. Ю. Крушинський, Ю. А. Левенець. Історія України. Події та факти. Київ – 1992.
- О. С. Кучерук. Матеріали до курсу історії України. І частина -1991.
- О. С. Кучерук. Матеріали до курсу історії України. ІІ частина -1991.
- І. Крип´якевич. Огляд історії України. Київ – 1995.
| 
