Початок мезоліту (середнього кам'яного віку) хроноло¬гічно збігається із закінченням льодовикового періоду. Клімат пом'якшав і став близьким до сучасного, що суттє¬во вплинуло на фауну і флору. Традиційні для попередньо¬го періоду об'єкти полювання або ж вимирають, як мамон¬ти та шерстисті носороги, або ж відходять на північ. Тва¬рини, які прийшли їм на зміну (кабан, вовк, лисиця, бобер тощо), були значно дрібнішими і рухливішими. Саме тому в мезоліті перед первісними мисливцями гостро стали проблеми зміни прийомів полювання, винайдення більш ефективної у нових умовах зброї, пошуку альтернативних мисливству джерел харчування. Людина не тільки суттєво удосконалює старі знаряддя праці (вони стають меншими за розмірами, зручнішими та ефективнішими), а й створює новий інструментарій для обробки дерева — долото, соки¬ру, тесло, виготовляє вкладишеві знаряддя (ножі, кин¬джали, списи) з крем'яними пластинами. Центральною подією розвитку первісної техніки в добу мезоліту було ви¬найдення першої «механічної зброї» дистанційної дії — лука і стріли. Поява цього знаряддя полювання мала над¬звичайно важливі наслідки: по-перше, суттєво зросла про-дуктивність праці мисливців — вбивати тварин можна було зі значної відстані, а птахів — на льоту; по-друге, вона спри¬яла перебудові соціального життя, оскільки людина могла сама себе прохарчувати, багатолюдні мисливські колективи розпалися і на зміну їм прийшла індивідуалізація вироб¬ництва та споживання, помітно зросла роль парної сім'ї. Зникнення великих стадних тварин, зростання насе¬лення, масове винищення дичини внаслідок використання ДУКА 1 стріл лумовили кризу мисливського господарства. У пошуках альтернативних засобів існування людина почи¬нає активніше займатися рибальством. Очевидно, спочат¬ку це було варіантом полювання зі списом, гарпуном чи луком, але згодом техніка рибальства суттєво удосконали¬лася: були винайдені гачки, сіть з поплавками, блешні з річкових черепашок, складна система загородок на річках та озерах, а також плоти зі зв'язаних колод, човни, видов¬бані зі стовбурів дерев, тощо. Криза мисливського госпо¬дарства зумовила посилення ролі не тільки рибальства, а й збиральництва. Головними об'єктами збиральництва були різноманітні їстівні рослини та ягоди, а також раки та мо¬люски. Стабільності існування людини в епоху мезоліту сприяло приручення диких тварин (спочатку собаки, а по¬тім — свині). На території України налічується майже 1000 відомих нині пам'яток мезоліту (Мурзак-Коба та Фатьма-Коба — у Криму, Гребениківська стоянка — на Одещині, Журав-ська — на Чернігівщині та ін.). 5 Неоліт (VI—IV тис. до н. е.) Новий кам'яний вік (неоліт) був надзвичайно динаміч¬ним, переломним в історії людства. Англійський археолог Г. Чайлд назвав цей період неолітичною революцією. Суть її полягає в переході від традиційного присвоюючого гос¬подарства (мисливство, збиральництво, рибальство) до від¬творюючого (землеробство і скотарство). Завдяки цьому люди не тільки досягли помітного зростання продуктив¬них сил, а й створили сприятливіші умови життя: їжа ста¬ла різноманітнішою, її добування — стабільним, з'явили¬ся харчові запаси. Перехід від присвоюючих форм господа¬рювання до відтворюючих тривав протягом багатьох сто¬літь і мав свої особливості в різних регіонах. Фахівці виді-ляють у межах України дві культурно-господарські зони: південно-західну (лісостепове Правобережжя, Західна Волинь, Подністров'я, Закарпаття) — землеробсько-ско¬тарську та північно-східну (лісостепове Лівобережжя, По¬лісся) — мисливсько-риболовецьку. Найвідомішими пам'ятками неолітичної культури є Кам'яна Могила по¬близу Мелітополя,
