Новий кам'яний вік (неоліт) був надзвичайно динаміч ним, переломним в історії людства. Англійський археоло Г. Чайлд назвав цей період неолітичною революцією. Сут] її полягає в переході від традиційного присвоюючого гос подарства(мисливство, збиральництво, рибальство)довід творюючого (землеробство і скотарство). Завдяки цьом; люди не тільки досягли помітного зростання продуктив них сил, а й створили сприятливіші умови життя: їжа ста ла різноманітнішою, її добування — стабільним, з'явили ся харчові запаси. Перехід від присвоюючих форм господа рювання до відтворюючих тривав протягом багатьох сто літь і мав свої особливості в різних регіонах. Фахівці виді ляють у межах України дві культур но-господарські зони південно-західну (лісостепове Правобережжя, Західн; Волинь, Подністров'я, Закарпаття) — землеробсько-ско тарську та північно-східну (лісостепове Лівобережжя, По лісся) — мисливсько-риболовецьку. Найвідомішимі пам'ятками неолітичної культури є Кам'яна Могила по близу Мелітополя, с. Микільська Слобідка на Київщині с. Бондариха на Сіверському Дінці. До кінця 90-х років ар хеологами виявлено майже 500 осередків життя доби неолі ту, що представляють понад десяток неолітичних культу] (дунайську, буго-дністровську, сурсько-дніпровську тощо), Неолітична революція сприяла злету людства до прин ципово нової економіки, нового способу життя. її харак терними ознаками були: 1. Винайдення і поширення якісно нових способів виго-товлення знарядь праці. У добу неоліту традиційні форми обробки каменю — оббивання, сколювання, віджим — поступаються місцем шліфуванню, пилянню, свердлінню. 2. Виникнення нових видів виробництва та виготовлен¬ня штучних продуктів. У епоху неоліту людина перейшла від пасивного присвоювання дарів природи до активного пе-ретворення навколишньої дійсності силою своїх розуму та рук. Саме в цьому процесі виникає виробництво керамічного посуду, прядіння, а згодом і ткацтво. Вироби з кераміки да¬ли змогу не тільки тривалий час зберігати воду, сипучі про¬дукти, а й готувати варену їжу. Випалена на вогні глина ста¬ла першим штучним матеріалом, котрий створила людина. Прядіння зумовило винайдення прясла — першого малень¬кого колеса, яке, можливо, стало прообразом колеса в тран¬спорті. Крім того, на основі прядіння виникло ткацтво, яке дало ще один штучний продукт — тканину. 3. Перехід до осілого способу життя. Землеробство і тваринництво були продуктивнішими, ніж мисливство і збиральництво. З появою харчових запасів життя людини стало стабільнішим, міграцію замінила осілість. Про пере¬хід до осілого способу життя в добу неоліту свідчать побу¬дова постійних жител, поява численних поховань помер¬лих недалеко від осель та ін. 4. Активне формування стад свійських тварин, вико-ристання їх як тяглової сили. Перехід у неоліті від мис¬ливства до скотарства зумовив приручення майже всіх ве¬ликих домашніх тварин — бика, свині, кози, вівці. Лише коня одомашнили вже в мідному віці. З появою примітив¬ного наземного транспорту (саней та волокуш) людина по¬чинає використовувати худобу як тяглову силу. 5. Суттєві зрушення в демографічній сфері. Значне зростання населення зумовлює помітне збільшення кіль¬кості та розмірів поселень, щільності їх забудови. Як свід¬чать археологічні розкопки неолітичних поховань, зростає тривалість життя людини (в середньому її вік становив уже 30—32 роки). Деякі фахівці твердять, що внаслідок поліпшення умов життя відбувся неолітичний «демогра¬фічний вибух» і населення земної кулі зросло з 5 до 80 млн. осіб. Інші вважають, що у неолітичну епоху лише дещо зменшилася дитяча смертність1. 1Чмихов М. 0-, Кравченко Н. М-, Черняков І. Т. Археоло¬гія та стародавня історія України: Курс лекцій. — К., 1992. — С. 94, 97; Алексеев В- П. Становление человечества. — М-, 1984. — С. 441. Перехід до землеробства і скотарства сприяв помітним змінам в організації суспільного життя: зростанню ролі парної сім'ї, розквіту племінної організації суспільства, зародженню інститутів родової влади (поява в похованнях доби неоліту владних символів — кам'яних булав). Цей перехід суттєво вплинув і на світобачення людини, її ду¬ховний світ. Землеробський цикл, сезонне розмноження домашніх тварин вимагали розширення традиційного ін¬формаційного кола, виникала необхідність накопичення нових знань. За нових обставин життя неолітична людина мусила не тільки враховувати кліматичні зміни та сезон-ний кругообіг явищ природи, а й передбачати їх. Під впли¬вом нових знань про навколишній світ примітивна мис¬ливська магія дедалі більше поступається місцем розвину¬тим землеробським та скотарським культам. У період неоліту зародилася селянська (землеробська) цивілізація, яка незабаром стала панівною в Європі аж до виникнення і широкої розбудови міст. її характерними рисами є: аграрна економіка; ручна праця; мінімальне споживання і простий побут; уповільнений темп життя; органічне занурення в природу і залежність суспільного розвитку від природно-кліматичних ритмів; природно-де¬мографічна саморегуляція (збільшення кількості харчо¬вих продуктів зумовлює посилене розмноження, змен¬шення — вимирання).
