Пізній палеоліт Цей етап в історії людства порівняно з попередніми до¬сить короткий, але він характеризується значними зміна¬ми в економіці, сфері соціальних відносин, мистецтві. Без¬перечно, центральною подією цієї доби стало завершення майже 35 тис. років тому процесу фізичного та розумового формування людини сучасного типу — homo sapiens. Цю людину за місцем першої знахідки її кісток у гроті Кро-Маньйон (Франція) називають кроманьйонцем. З появою кроманьйонців процес удосконалення та уріз-номанітнення знарядь праці пішов надзвичайно швидки¬ми темпами. У пізньому палеоліті почали виготовляти кам'яні різці, ножеподібні пластини, наконечники списів, дротики тощо. Людина оволоділа технікою обробки кісток та рогів, з яких виготовляла собі гарпуни, шила, голки та ін. Кроманьйонці стали використовувати перші знаряд¬дя з вкладишами, так звані складні знаряддя, винайшли списометальний пристрій. Інструментарій налічував май¬же 100 типів знарядь праці. Останнє, четверте, зледеніння, що відбулося в пізньому палеоліті, перетворило колективне загінне полювання на диких коней, бізонів, північних оленів і мамонтів на основ¬ний вид занять кроманьйонців, який забезпечував їхню життєдіяльність. Поступово склалася певна спеціалізація мисливських колективів. Так, майже 20—14 тис. років то¬му на теренах України досить чітко виокремилося дві зони з різним типом господарства: південно-східна — мисливців на бізонів, та північно-західна — мисливців на мамонтів. Помітне вдосконалення та урізноманітнення знарядь праці, підвищення продуктивності мисливства (кілька мисливців легко могли вполювати мамонта вагою 1—2 т) дали змогу кроманьйонцям відмовитися від виснажли¬вих міграцій у пошуках їжі і вести більш осілий спосіб життя. Головним чином на берегах річок вони будували свої житла — землянки і напівземлянки, які у своїй су¬купності утворювали первісне поселення — стоянку. Но¬вим явищем пізньопалеолітичного періоду стало виник¬нення господарсько-побутових комплексів. Вони утворю¬валися зі стоянок, на яких було розташовано житла, кількох заглиблених у ґрунт ділянок, де обробляли кре¬мінь, кістку, ріг, а також із ям-сховищ і вогнищ за межами жител. На території України знайдено майже 800 пізньопа-леолітичних стоянок (Радомишльська на Житомирщині, Мізинська на Чернігівщині, Межиріцька на Канівщині та ін.). Спільне осіле життя первісних людей, локальне скуп¬чення поселень є свідченням не тільки прогресивних змін у економіці, а й суттєвих зрушень у сфері соціальних від¬носин. Пізній палеоліт — це час, коли на зміну первісному стаду прийшла родова община. Стрижнем родової органі¬зації суспільства був рід — об'єднання кровних родичів по материнській лінії. Головною особою роду була жінка, че¬рез те що родовід за групового шлюбу міг вестися лише по жіночій лінії, крім того, вона виступала у ролі охоронниці сімейного вогнища та відала харчовими запасами. З поя¬вою кроманьйонців невпорядковані ендогамні (між особами однієї суспільної групи) статеві стосунки поступа¬ються місцем екзогамним (між особами різних суспільних груп): виникає звичай, що забороняв шлюби між членами однієї родової групи. Це сприяло зближенню різних родів. На основі родинних стосунків відбувалася консолідація родів у племена, формувалася племінна організація сус¬пільства, внаслідок чого поступово склався родовий пер¬віснообщинний лад. Характерними для цього ладу були спільне володіння засобами виробництва і зрівняльний розподіл надбань праці. Намагаючись пояснити механізм світобудови та визна¬чити своє місце в навколишній дійсності, первісна людина в добу пізнього палеоліту активно формує першооснови влас¬ної релігійної свідомості: тотемізм — віру в спільного для конкретного колективу предка — певної тварини, рослини тощо; анімізм — віру в існування душі та духів, що нібито управляють усім матеріальним світом; фетишизм — покло¬ніння предметам неживої природи, віру в надприродні властивості матеріальних речей; магію — обряди, пов'яза¬ні з чаклунством, віщуванням, вірою в уміння людини викликати надприродні явища. В епоху пізнього палеоліту помітного розвитку набуло духовне життя людини, про що свідчать знайдені фрагмен¬ти зразків прикладного та образотворчого мистецтва. Особливо часто при розкопках пізньопалеолітичних посе¬лень трапляються фігурки птахів та стилізовані жіночі статуетки — «палеолітичні Венери». Жіночі зображення характеризуються пластичною виразністю та монумен-тальністю і уособлюють уявлення первісної людини про єдність родового колективу. Палеолітичні малюнки тва¬рин, зроблені кроманьйонцями на кістках або ж на стінах печер (наприклад, на Кирилівській стоянці було знайдено уламок бивня молодого мамонта, на якому вирізьблені го¬лова птаха. З мисливськими обрядами, очевидно, пов'язані й інші види мистецтва (зокрема музика та хорео¬графія), існування яких підтверджують археологічні роз¬копки. Так, на стоянці Молодово було знайдено флейту, виготовлену із кістки оленя, у Мізині — ансамбль ударних інструментів з кісток мамонта, пофарбованих червоною фарбою, у Гагаріно — стилізовані статуетки жіночих фігурок у позі танцю. В цілому мистецтво пізнього палеоліту свідчить про те, що розум людини в цей час тільки пробуджується, а в її світобаченні життєвий досвід роду та власні спостереження тісно перепліталися з фантастикою та магією.
