Розробка концепції реформи адміністративного права і перші кроки впровадження її в життя, викликали потребу наукового забезпечення певних правових категорій та інститутів. Зокрема, інституту адміністративної відповідальності юридичних осіб.    

    

   

  

 

 

З появою і прийняттям конституції виникає потреба забезпечення її статусу як Основного закону держави, як закону, що має вищу юридичну силу та закону з підвищеним ступенем стабільності, тобто йдеться про забезпечення відносної стабільності політико-правового становища конституції у державі.

У ІХ-Х ст., коли тільки формувалася Українська держава, державна влада ще не володіла повнотою суверенних прав. Адже суверенною є державна влада, яка здатна самостійно, без втручання інших держав чи організацій встановлювати обсяг і реалізовувати суверенні права держави (право законодавства, судочинства, підтримання правопорядку на власній території, право ведення зовнішніх зносин). У той період можна говорити лише про поступове набуття державною владою Київської Русі суверенного характеру.

Розвиток багатоукладності агарної економіки України зумовив зміни правового статусу існуючих і виникнення нових сільськогосподарських товаровиробників, серед яких особливе місце посідають фермерські господарства (далі – ФГ). Правовий режим майна ФГ законодавчо встановлювався з врахуванням родинно-сімейного характеру членських фермерських відносин і пройшов еволюційний шлях розвитку від права спільної сумісної власності членів ФГ до права власності самого господарства як юридичної особи.