Вперше питання про шлях і час залюднення було поставлене Любіним В.П. у 1953 році. Він озвучив Кавказький шлях, у якому вбачав подібність памятників (Вірменії, Південної Осетії і Чорноморського побережжя Кавказу - це шляхи у північному направлені Кубані, Дона і Волги, або у направлені Манича і Південноросійської рівнини-шляхи розселення шельських і ашельських людей.

Проблема формування української народності в минулому знаходила різне тлумачення в працях різних істориків у залежності від їхньої політичної заангажованості. Показовим щодо цього є порівняння позицій видатного російського історика М.П.Погодіна та батька сучасної української науки М.С.Грушевського. "Перший з них стверджував, що після розпаду Київської Русі населення Наддніпрянщини перейшло на територію Центральної Росії і згодом утворило Московську державу. Інакше кажучи, він навіть не помічав існування окремого українського народу. Другий вважав, що російський народ не має будь-якого відношення до Київської Русі"