"Я ставив і зараз ставлю собі досить, як на письменника, виразне завдання: хочу бути літописцем українського простору в добі, яку сам бачу, чую, переживаю", − писав талановитий український письменник XX ст. Улас Самчук

Сьогодні можна відверто згадати про невдячну, часом небезпечну, роботу сатириків у періоди "культу особистості", "волюнтаризму" і "застою", коли народних заступників зараховували в число інакомислячих, дисидентів, наклепників. Артисти цілком випили цю гірку чашу, залишаючись вірними своєму громадянському обов'язку, совісті. Вони ніколи не брехали, не лицемірили, не підлабузнювалися, а це чимало. Їх життя-подвиг служіння рідному народу. Звання Народних артистів вони пронесли з честю, гідної поваги.

    

      

   

    

  Є. Гребінка протягом майже двадцяти років брав активну участь в українському й російському літературному процесі. В історії нової української літератури йому належить помітне місце серед попередників Шевченка, в творах якого реалізм утвердився як певний художній метод.