Народна пісня − незатьмарене джерело життя і повсякденних турбот трудівників. Вона правдиво відгукувалась на найрізноманітніші події в житті простих людей

Ця робота присвячена присвячена образу вовка, що стрілою пронизує фольклор українців, та наших предків індо-європейців. Причина її написання, перш за все, бажання розібратися чому з малечку я асоціюю себе з вовком, чому в казках, що розповідала мені бабуся вовк завжди "вовчик-братик" і не інакше

"Я ставив і зараз ставлю собі досить, як на письменника, виразне завдання: хочу бути літописцем українського простору в добі, яку сам бачу, чую, переживаю", − писав талановитий український письменник XX ст. Улас Самчук

Між поезією та містикою у певному сенсі існує природна схожість, яка споріднює їхні іманентні можливості проникати крізь плівку невідомого, за якою одразу губиться думка, зникає горизонт бачення, а предмети наче непомітно розчиняються, втрачаючи не тільки контури, а й фізичне тіло

Сьогодні словесні твори, що мають мистецьку вартість, переважно називають художньою літературою (цей термін має також значення оцінки рівня майстерності, довершеності). Інколи художню літературу називають власне літературою. Поняттям «література» користуються частіше для означення прози, оскільки в окремих випадках віднесення того чи іншого прозаїчного твору до художнього буває проблематичним (наприклад, сюди нале­жать окремі жанри документальної літератури, епістолярна література і т. п.). Дослідники використовують також і термін белетристика (фр. belles lettres), що означає красне пись­менство (у широкому розумінні — твори художньої літератури загалом; у вузькому — художня проза).

Так чи став твір О. Уайльда «Портрет доріана Грея» підтвердженням естетизму його автора? Відповідь на це питання неоднозначна. На нашу думку, треба спробувати зрозуміти «великого естета», прийняти його в усій складності, з помилками й хибними судженнями, з гуманізмом і скептицизмом, благоговінням перед красою й беззастережним неприйняттям брутальності й цинізму реального життя.

У цій статті запропоновано один з аспектів творення контактної зони - на рівні зіткнення феномена історіософського міфу та його проявлення в українській ліриці поколінь 1960-1980-х рр., створюючи поєднання етнокультурного світовідчуття та оригінального естетичного втілення, художньої природи космосу та його вербального обрамлення у поетичній формі як концептуальній стратегії доби.

Iз часiв середньовiччя i до наших днiв лiтература черпає з Бiблiї теми, сюжети i мотиви, переосмислюючи їх вiдповiдно до вимог та iдей свого часу.
Найбiльшою популярнiстю серед українських письменникiв користувалася притча про сiяча, що пояснюється просвiтительською функцiєю лiтератури, прагненням вiдкривати народовi очi на його життя.

Ім’я Адама Міцкевича набуло для поляків особливого значення. Він вважається символом національної своєрідності, гідності польського народу, який вів багатовікову боротьбу за отримання незалежності. Творчість Міцкевича прийнято розподіляти на три періоди: - ранній, віленсько-ковенський (до 1824). Кращими творами цього періоду вважають "Оду до молодості” (1820) "Балади й романси” (1822), поему "Гражина” (1823);
- російський (1824 – 1829) – "Кримські сонети” ( 1826 ), "Конрад Валленрод” (1828);
- період еміграції (1830 – 1855) – закінчено "Дзяди”, створено "Пана Тадеуша”.